КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, статтю 155,

Враховуючи, що страхові посередники є важливим фактором поширення страхування в державах-членах; враховуючи, що створення внутрішнього ринку призведе до розширення діапазону продуктів як результату свободи надання послуг; враховуючи, що професійна компетенція страхових посередників є важливою складовою захисту інтересів власників страхових полісів і тих, хто має намір застрахувати (-ся); враховуючи, що не всі держави-члени вимагають наявності загальних, комерційних і професійних знань та навичок для започаткування діяльності страхових посередників чи певних категорій посередників; враховуючи, що такі знання є принципово бажаними для всіх страхових посередників, і заходи для подальшого зближення є необхідними;

Враховуючи, що Директива Ради 77/92/ЄЕС1 визначає заходи для полегшення ефективного здійснення свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг стосовно започаткування та ведення діяльності страховими агентами і брокерами, за відсутності взаємного визнання дипломів та безпосереднього узгодження; враховуючи, що ці заходи мають перехідний характер;

1 OJ L 26, 31.1.1977, p. 14.

Враховуючи, що визначення точного рівня загальних, комерційних та професійних знань, який вважатиметься достатнім для гарантування належного інформування та надання належної допомоги власникам страхових полісів та осіб, які бажають застрахувати (-ся), з врахуванням відповідного типу посередника, залишено на розсуд держав-членів чи, в деяких випадках, їх страхових підприємств або визнаних професійних організацій, згідно з Договором ЄЕС;

Враховуючи, що бажаною також є дотримання відповідними страховими посередниками професійних вимог стосовно страхування професійної відповідальності, адекватності і належності; враховуючи, що повинна існувати послідовність у нормах Співтовариства, якими встановлюються вимоги до капіталу посередників, які мають справу з коштами клієнтів при супроводі та виконанні договорів страхування;

Враховуючи, що доцільно прояснити визначення незалежності страхових брокерів з огляду на застосування відповідних положень Директиви Ради 90/619/ЄЕС2 до страхових посередників;

2 OJ L 330, 29.11.1990, p. 50.

Враховуючи, що компетентні страхові посередники повинні бути зареєстровані в їхніх державах-членах, і така реєстрація повинна бути умовою для започаткування та ведення посередницької діяльності в страхуванні; враховуючи, що в центральних реєстрах повинні бути розмежовані залежні та незалежні страхові посередники;

Враховуючи, що рекомендація, яка не є обов'язковою для держав-членів, котрим вона адресована, у частині результатів, яких необхідно досягти, але спонукає їх до співпраці на добровільних засадах, має бути ефективним засобом, що забезпечуватиме можливість прийняття відповідних положень у разі необхідності,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. державам-членам забезпечити відповідність страхових посередників, що здійснюють підприємницьку діяльність на їх території, професійним вимогам та реєстрації відповідно до положень, що містяться у Додатку, який докладається;

2. державам-членам поінформувати Комісію протягом 36 місяців з часу повідомлення цієї рекомендації про тексти основних законів, підзаконних та адміністративних актів, які було прийнято, чи заходи, яких було вжито у зв'язку з цією рекомендацією професійними організаціями чи страховими компаніями, та інформувати Комісію про будь-які подальші зміни в цій сфері.

Вчинено в Брюсселі, 18 грудня 1991 року.

Для цілей цієї рекомендації:

- "страховий посередник" є особою, яка започатковує чи веде діяльність, визначену пунктами з 1 (a) по (c) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, самостійно або як оплачуваний працівник.

1. За відповідності пунктам 2 та 3, ця рекомендація поширюється на всіх страхових посередників, визначених статтею 1.

2. Держави-члени не повинні застосовувати цю рекомендацію до осіб, які надають послуги щодо страхування, які не вимагають загальних чи спеціальних знань, і коли така страховка покриває ризик знищення чи пошкодження товарів, які ця особа постачає, і головна професійна діяльність якої інша, ніж надання консультацій щодо страхування чи продаж страхових продуктів.