Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою третю сесію 16 червня 1924 року,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно розширення можливостей використання працівниками дозвілля, що є першим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього п'ятого дня липня місяця тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року нижченаведену Рекомендацію, яка може бути названа Рекомендацією щодо використання вільного часу, 1924 року, що буде передана членам Міжнародної організації праці для розгляду з метою впровадження її в життя через національні законодавства або іншим шляхом, відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

беручи до уваги, що, ухвалюючи на своїй першій сесії, яка відбувалась у Вашингтоні, Конвенцію про тривалість робочого часу, Генеральна конференція Міжнародної організації праці мала за одну зі своїх основних цілей забезпечення для працівників окрім потрібного часу для сну, достатнього часу, протягом якого вони могли б займатися тим, чим вони забажають, або, іншими словами, достатньо вільного часу;

беручи до уваги, що протягом такого вільного часу працівники мають можливість вільно розвивати, згідно зі своїми індивідуальними уподобаннями, свої фізичні, розумові або духовні здібності, і такий розвиток є великою цінністю з погляду прогресу цивілізації;

беручи до уваги, що добре спрямоване використання цього вільного часу дає можливість працівникам для розвитку більш різнобічних інтересів, забезпечуючи відпочинок від напруження, яке накладає на них щоденна праця, може навіть збільшити виробіток працівника і його продуктивність, і таким чином може допомогти отримати максимум ефективності від восьмигодинного робочого дня;

беручи до уваги, що хоча надається достатнього значення звичаям, котрі існують в різних країнах, та місцевим умовам, однак може бути корисним викладення принципів і методів, які на цей час, очевидно, вважаються найбільш пристосованими для забезпечення найкращого використання вільного часу, і що може бути також повчальним поширення даних про зроблене в цьому напрямі для використання в усіх країнах;

беручи до уваги, що важливість цієї інформації є особливо значною в момент, коли питання щодо ратифікації Конвенції про тривалість робочого часу розглядають члени Міжнародної організації праці,

Генеральна конференція пропонує нижченаведені рекомендації:

Оскільки всі згодні, що в тих країнах, де є обмеження робочого часу законом, колективними договорами або іншим чином, всі вигоди, які очікуються від цього, повинні гарантуватися і працівникам, і спільноті, слід вживати заходів для забезпечення того, щоб працівники мали можливість використовувати в повному обсязі вільний час, що належить їм, як зазначено вище;

оскільки важливо, щоб, з одного боку, працівники належно оцінювали значущість вільного часу, який забезпечується їм, і робили в будь-яких умовах все від них залежне для запобігання зазіханням на цей вільний час, а з другого боку, щоб роботодавці завжди прагнули до встановлення заробітної плати, яка достатньою мірою відповідала б потребам працівників, і щоб у останніх не виникала потреба у додатковій понаднормовій оплачуваній роботі у вільний час;

оскільки визнається, що важко впроваджувати в життя заборону продовження оплачуваної роботи за спеціальністю в одного й того самого або іншого роботодавця понад встановлений законом робочий день, можливо навіть, що така заборона скидається на порушення прав працівників використовувати свій вільний час за власним бажанням. Конференція, однак, вважає, що має бути звернено увагу на заходи, яких буде вжито в цьому напрямі у багатьох країнах;

Конференція рекомендує, щоб уряди заохочували і полегшували укладення колективних договорів, які забезпечуватимуть працівникам нормальний рівень життя на обмін законного робочого часу, і які визначатимуть шляхом добровільної угоди між роботодавцями та працівниками заходи, котрі потрібно здійснювати для того, щоб утримати працівників від додаткової оплачуваної роботи.

Оскільки загально визнано, що всі засоби повинні бути запропоновані працівникам для того, щоб надати їм можливість найкращим чином використовувати вільний час, що належить їм, як зазначено вище, Конференція рекомендує:

a) щоб кожний член Організації, належним чином враховуючи вимоги різних галузей господарства, місцеві звичаї і відмінні між собою здібності та навички різних категорій працівників, розглянув засоби організовувати робочий день так, щоб вільний час був, якщо це можливо, безперервним;

b) щоб за допомогою добре організованої транспортної системи і завдяки спеціально спрощеній оплаті вартості проїзду та розкладам руху працівникам була надана можливість знизити до мінімуму час, що витрачається на дорогу між домом та роботою, і щоб компетентні органи державних або приватних підприємств проводили широке опитування організацій роботодавців та працівників для найкращого забезпечення такої системи.