Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася на свою третю сесію 25 жовтня 1921 року,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно щотижневого вихідного дня на промисловому підприємстві, що є сьомим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює нижченаведену Конвенцію, яка може бути названа Конвенцією про щотижневий відпочинок (промисловість), 1921 року, і підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці:

1. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства з видобутку корисних копалин;

b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, оздоблюються, проходять кінцеву стадію обробки та підготовки до продажу, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали трансформуються; серед них суднобудівні та підприємства з виробництва, трансформації та передачі електроенергії або рухової сили будь-якого виду;

c) підприємства з будівництва, реконструкції, утримання, ремонту, переробки чи демонтажу будь-яких будівель, залізничних колій, трамвайних ліній, портів, доків, пірсів, каналів, внутрішніх водних шляхів, доріг, тунелів, мостів, віадуків, каналізаційних систем, водостоків, колодязів, телеграфного чи телефонного обладнання, електричного устаткування, газових служб, служб водопостачання чи інших служб з будівництва, а також роботи з підготовки до будівництва та закладання фундаменту, що передують будь-яким переліченим роботам;

d) підприємства з перевезення пасажирів чи товарів автошляхами, залізницею, морськими чи внутрішніми водними шляхами, куди входить оброблення вантажів у доках, на пристанях, причалах або складах, але за винятком перенесення вручну.

2. Щодо цього визначення можуть бути зроблені спеціальні національні винятки, що містяться у Вашингтонській Конвенції, яка обмежує робочий час на промисловому підприємстві до 8 годин на день та до 48 годин на тиждень, в міру того, як такі винятки застосовуватимуться до цієї Конвенції.

3. Де потрібно, на доповнення до вищепереліченого, кожний член Організації може визначити лінію поділу між промисловістю, з одного боку, та торгівлею і сільським господарством - з другого.

1. Весь персонал, зайнятий на будь-якому промисловому підприємстві, державному чи приватному, або в будь-якому з його філіалів, за винятком випадків, передбачених нижченаведеними статтями, матиме протягом кожних семи днів період відпочинку протягом не менше, ніж двадцять чотири безперервні години.

2. Цей період відпочинку, якщо це можливо, надаватиметься одночасно всьому персоналу кожного підприємства.

3. Він, якщо це можливо, встановлюватиметься так, щоб збігався з днями, вже встановленими традиціями або звичаями країни чи району.

Кожний член Організації може не застосовувати положення статті 2 щодо осіб, зайнятих на промисловому підприємстві, де працюють лише члени однієї родини.

1. Кожний член Організації може дозволити повні або часткові вилучення (зокрема, відстрочки або скорочення) з положень статті 2, з особливим урахуванням усіх потрібних міркувань гуманності та економічних факторів, після консультації з відповідальними організаціями роботодавців та працівників, де такі організації є.

2. Такі консультації не будуть потрібні у разі винятків, що вже зроблені за чинним законодавством.

Кожний член Організації передбачатиме, наскільки це можливо, компенсаційні періоди відпочинку за відстрочки або скорочення, зроблені згідно зі статтею 4, за винятком випадків, де угоди або звичаї вже передбачають такі періоди.