Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 13 жовтня 1976 року на свою шістдесят другу сесію,

ухваливши ряд пропозицій про перегляд Конвенції (переглянутої) 1949 року про оплачувані відпустки морякам ( N 91) в контексті, але не обов'язково лише в рамках Конвенції (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки ( N 132) , що є другим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може іменуватися Конвенцією 1976 року про оплачувані відпустки морякам:

Положення цієї Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства та правил у тій мірі, як вони впроваджуються в життя іншим шляхом через колективні угоди, арбітражні рішення, судові постанови, офіційними органами щодо встановлення заробітної плати чи будь-яким іншим шляхом, який відповідає практиці цієї країни з урахуванням існуючих у ній умов.

1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють за наймом як моряки.

2. В цілях цієї Конвенції термін "моряк" означає особу, яка працює за наймом на борту морського судна, зареєстрованого на території, на яку поширюється дія цієї Конвенції, за винятком:

a) військового корабля;

b) судна, зайнятого риболовлею чи безпосередньо пов'язаними з нею операціями, або китобійним промислом чи аналогічними операціями.

3. В цілях цієї Конвенції національне законодавство та правила визначають, після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, які судна повинні розглядатися як морські.

4. Кожен член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, розширити сферу її використання, вносячи необхідні зміни, викликані умовами судноплавства, на тих осіб, які виключені із визначення "моряків" пунктом b) параграфа 2 цієї статті, або на відповідні їх категорії.

5. Кожний член Організації, який розширює сферу застосування цієї Конвенції відповідно до параграфа 4 цієї статті в момент її ратифікації, указує в декларації, яка додається до документа про ратифікацію, ті категорії, на які поширюється сфера застосування, і внесені необхідні зміни якщо такі є.

6. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може потім, у новій декларації, сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці, що він розширює сферу застосування цієї Конвенції на додаткові категорії осіб, якщо такі є, крім тих категорій, які були зазначені при ратифікації.

7. У разі необхідності після консультацій з відповідними організаціями судновласників і моряків, де такі є, компетентний орган влади чи відповідний механізм у кожній країні можуть вжити заходів з метою вилучення із сфери охоплення цією Конвенцією обмежених категорій осіб, які працюють за наймом на борту морських суден.

8. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, у першій доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, перераховує будь-які категорії, які можуть бути вилучені відповідно до параграфів 3 і 7 цієї статті, вказуючи причини такого вилучення, а в наступних доповідях сповіщає про стан свого законодавства і практики щодо вилучених категорій, а також про те, якою мірою Конвенція впроваджена в життя або її впровадження передбачається відносно таких категорій.

1. Кожний моряк, до якого застосовується ця Конвенція, має право на щорічну оплачувану відпустку встановленої мінімальної тривалості.

2. Кожен член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, вказує тривалість щорічної відпустки в декларації, що додається до документа про ратифікацію.

3. У будь-якому випадку відпустка складає не менше ніж 30 календарних днів за один рік роботи.

4. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, може потім, в новій декларації, сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці, що він встановлює більш тривалу відпустку, ніж та, яка була вказана при ратифікації.

1. Моряк, тривалість роботи якого протягом року менша від тієї, яка необхідна для надання права на повну відпустку, передбаченого в попередній статті, має право відносно цього року на щорічну оплачувану відпустку, пропорційну тривалості роботи протягом цього року.

2. Термін "рік" у цій Конвенції означає календарний рік чи будь-який інший період такої самої тривалості.

1. Метод підрахунку тривалості періоду роботи з метою забезпечення права на відпустку визначається компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні.

2. Відповідно до умов, зазначених компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні, виконання роботи, не передбаченої при наймі, зараховується до стажу роботи.

3. Відповідно до умов, зазначених компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні, відсутність на роботі з метою проходження затверджених курсів морської підготовки чи за таких причин, які не залежать від зацікавленого моряка, як хвороба, нещасний випадок або вагітність чи пологи, зараховується до стажу роботи.

Нижчезазначене не зараховується як частина мінімальної щорічної оплачуваної відпустки, як це передбачено параграфом 3 статті 3 цієї Конвенції:

a) офіційні й традиційні свята, визнані як такі в країні прапора, незалежно від того, чи випадають вони на період щорічної оплачуваної відпустки, чи ні;

b) періоди непрацездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку чи вагітності відповідно до умов, визначених компетентними органами влади чи відповідним органом у кожній країні;

c) тимчасова відпустка на березі, яка надається моряку під час дії контракту;

d) компенсаційна відпустка будь-якого виду відповідно до умов, визначених компетентними органами влади чи відповідним органом у кожній країні.

1. Кожний моряк, який користується щорічною відпусткою, передбаченою в цій Конвенції, отримує за повний період цієї відпустки принаймні свою звичайну винагороду (включаючи суми готівкою, які дорівнюють будь-якій частині цієї винагороди, яка видається натурою), що обчислюється відповідно до методу, визначеного компетентним органом влади чи відповідним органом у кожній країні.