Перелік скорочень:

Acquis: Acquis communautaire (Законодавство Співтовариства)

1 травня 2004 року Європейський Союз зробить новий історичний крок. Розширений Союз із загальним населенням більш ніж 450 мільйонів та ВВП майже в 10 трильйонів значно збільшить політичну, географічну та економічну вагу ЄС на європейському континенті. Розширення надасть поштовх зростанню ЄС та можливостям працевлаштування у рамках спільних цінностей та спільної поваги до основних свобод. Нові механізми у пересуванні людей, капіталу, товарів та послуг збільшать різноманіття у культурах та традиціях. За межами ЄС розширення надасть можливість змінити форму політичних та економічних взаємовідносин ЄС з іншими частинами світу.

Розширення надасть новий імпульс зусиллям, спрямованим на те, щоб просунутися ближче до 385 мільйонів громадян держав, які опиняться по той бік суходільного та морського кордону, а саме: Росії, західних нових незалежних держав (України, Білорусі, Молдови) та південних середземноморських держав (1).

Приєднання нових держав-членів зміцнить інтереси ЄС у виведенні взаємовідносин з новими сусідами на якісно вищий рівень. За десятиріччя, яке триває, та по закінченню його, можливість Союзу забезпечувати своїм громадянам безпеку, стабільність та сталий розвиток більш не буде відрізнятися від його зацікавленості у більш тісному співробітництві з сусідніми державами. Взаємозалежність - політична та економічна - між Союзом та його сусідами вже стала реальністю. Введення в обіг євро як єдиної міжнаціональної валюти створило нові можливості для інтенсифікації економічних взаємовідносин. Географічна близькість означає, що розширений Союз та нові його сусіди матимуть рівну можливість продовжувати зусилля, спрямовані на сприяння транснаціональним потокам товарів та інвестицій, а також для того, щоб захищати більш важливі свої інтереси, співпрацюючи у подоланні транскордонних загроз, починаючи з тероризму та закінчуючи забрудненням повітря. Сусідні країни є важливими партнерами ЄС у збільшенні нашого взаємного виробництва, забезпеченні зростання економіки та об'ємів зовнішньої торгівлі, створенні більшої зони політичної стабільності, де визнається верховенство права та сприянні обміну ідеями, знаннями та культурному обміну.

Обов'язок ЄС не тільки перед своїми громадянами та громадянами нових держав-членів, але й також перед його теперішніми та майбутніми сусідами - забезпечити стійку соціальну злагоду та економічний динамізм. ЄС повинен діяти у напрямку сприяння регіональному та місцевому співробітництву та інтеграції, які є передумовами для створення політичної стабільності, економічного зростання, зменшення бідності та соціального розмежування у нашому спільному просторі.

З боку ЄС, ми маємо нагальну потребу переглянути увесь спектр політик Союзу (зовнішню, торговельну, політику безпеки, розвитку та охорони довкілля та ін.) для того, щоб подолати цю проблему. У листопаді 2002 року Рада з загальних справ та зовнішніх відносин розпочала роботу, беручи до уваги, зокрема, на ситуацію в Україні, Молдові та Білорусі - нових суходільних сусідів Союзу. У грудні 2002 року Європейська Рада у Копенгагені підтвердила те, що Союз повинен використати нагоду, яку створило розширення, для того, щоб зміцнити взаємовідносини зі своїми сусідами на основі спільних цінностей (2). Рада ще раз наголосила на рішучості Союзу запобігати створенню нових ліній розподілу в Європі та сприяти зростанню стабільності та процвітання у самому Союзі та за його новими зовнішніми кордонами. Рада ще раз підтвердила, що розширення послужить зміцненню взаємовідносин з Росією та закликала забезпечити також й зміцнення взаємовідносин з Україною, Молдовою, Білоруссю та країнами Південного Середземномор'я на основі довгострокового підходу сприяння реформам, сталому розвиткові та торгівлі (3). В той же час, Рада підтвердила європейську перспективу для країн Західних Балкан у Процесі стабілізації та асоціації.

Це Комюніке розглядає можливості того, як посилити систему взаємовідносин Союзу з тими сусідніми країнами, які на даний час не мають перспективи на членство у ЄС (4). Воно, таким чином, не стосується взаємовідносин Союзу з тими державами-кандидатами, які ще залишаються: Туреччиною, Румунією та Болгарією, або Західних Балкан. Комюніке заперечує те, що взаємозалежність, яка стає дедалі більш явною як на політичному, так й економічному рівні, сама по собі може бути засобом, що сприятиме стабільності, безпеці та сталому розвиткові як у межах ЄС, так й поза ними. Дане комюніке пропонує, щоб ЄС поставив собі за мету створити зону процвітання та добросусідства - "кільце друзів" - з якими ЄС міг би знаходитися у тісних, мирних стосунках та співпрацювати з ними.

У свою чергу, відповідно до конкретного прогресу у досягненні спільних цінностей та ефективної імплементації політичних, економічних та інституційних реформ, включаючи адаптацію національних законодавств до acquis ЄС, сусідні країни повинні отримати користь від перспективи тіснішої економічної інтеграції в ЄС. З цією метою, Росії, Україні, Молдові та Білорусі та країнам південного Середземномор'я повинно бути запропоновано перспективу участі у внутрішньому ринку ЄС та подальшої інтеграції та лібералізації для забезпечення вільного пересування людей, товарів, послуг та капіталів (чотири свободи).

2. Сусіди: Різні країни, спільні інтереси

Ситуації в Росії, Україні, Молдові та Білорусі та країнах південного Середземномор'я дуже відрізняються, зважаючи на численні параметри. На протязі XX-го століття відбулися драматичні зміни в географії, політиці та культурі як на європейському континенті, так й у Середземноморському басейні. Ці зміни не обов'язково призводили до більшого єднання.

Відмінності відображаються у різноманітті та інтенсивності існуючих взаємовідносин Союзу з країнами, які стають його новими сусідами.

Наприклад, в той час, як взаємовідносини ЄС з Білоруссю мають незначний прогрес, починаючи з 1996 року розвиток діалогу ЄС-Росія та співпраця з питань політики та безпеки, енергетики, охорони довкілля, науки та технології за останні декілька років значно прискорилися. Нова політика відносно сусідніх країн складатиметься тільки з однієї основи (pillar) загального стратегічного партнерства між ЄС та Росією.

Стаття 49 Договору про Європейський Союз проголошує, що будь-яка європейська держава може подати заявку на членство в Європейському Союзі.

Майбутні кандидати повинні відповідати критеріям членства: демократія, верховенство права, повага до прав людини та повага до меншин; діюча ринкова економіка та запас міцності для того, щоб подолати тиск конкуренції; спроможність взяти на себе зобов'язання, яке накладає членство, що означає ефективне застосування правил та політик ЄС.

Стимул до реформування, який створює перспектива членства, виявився сильним

Розширення беззаперечно виявилося найбільш вдалим інструментом зовнішньої політики Союзу

У деяких випадках питання майбутнього членства вже вирішено. Наприклад, наші партери з південного Середземномор'я, які розташовані не в Європі, не можуть приєднатися до ЄС. Але інші випадки залишаються відкритими - такі, як ті Європейські країни, які чітко проголосили про своє бажання вступити до ЄС.

В реальності, тим не менш, будь-яке рішення щодо подальшого розширення ЄС очікуватиме результатів обговорень з приводу остаточних географічних меж розширення Союзу. Це ті обговорення, в яких поточні кандидати повинні в повній мірі відігравати свою роль.

Таким чином, мета нової Політики щодо сусідніх країн - забезпечити середньострокову систему розвитку нових взаємовідносин, яка не включатиме в себе перспективу членства або будь-яку участь в установах Союзу. Відповідь на вирішення практичних питань, які ставить близькість нових сусідів, повинна розглядатися окремо від питання вступу до ЄС.

Регіональна торгівля та інтеграція є загальновизнаною метою Середземноморської політики ЄС - не в останню чергу у зв'язку з тими позитивними результатами у сфері регіональної політичної та економічної стабільності, які виникнуть в результаті створення ще більшого Середземноморського ринку. ЄС вже уклав низку угод про вільну торгівлю (УВТ) з країнами південного Середземномор'я, а Барселонський процес передбачає, щоб вони були розширені для включення ще й сектора послуг, а разом з цим повнішого представлення сектору товарів.

Регіональна інтеграція також передбачена шляхом швидких переговорів та імплементації УВТ між Середземноморськими партнерами, а також з партнером ЄС по Митному союзу - Туреччиною. В той час, коли деякі Асоціативні угоди з ЄС все ще не ратифіковані (5), Середземноморських партнерів вже заохочують адаптувати свої законодавства до законодавств країн-членів Внутрішнього Ринку.

На відміну від усіх інших сусідніх з ЄС країн, чинні Угоди про партнерство та співробітництво з Росією, Україною та Молдовою не надають ані преференційного ставлення у торгівлі, ані графіка адаптації законодавства.

Беручи до уваги ці різні стартові позиції та цілі, стає ясно, що новий підхід ЄС не може бути універсальною політикою, яка б підходила до всіх випадків. Різний рівень реформ та економічного розвитку також означає, що за десятиріччя, що триває, від сусідніх країн можуть очікуватися різні темпи прогресу.

З іншого боку, стає все більш очевидно, що ЄС поділяє цілу низку важливих взаємних інтересів з кожним зі своїх сусідів. Усі країни, які є новими сусідами, стикаються з можливостями та проблемами, які виникають з Близькості, Процвітання та Бідності.

Географічна близькість надає можливості та створює проблеми як для ЄС, так й для його сусідів. У Барселонській Декларації 1995 року ЄС та його Середземноморські партнери визнали, що географічна близькість збільшила значення розвитку всебічної політики тісного асоціювання, відображеної у переговорах про укладення Асоціативних угод з кожною країною. В Угодах про партнерство та співробітництво з Росією, Україною та Молдовою сторони також погодилися з потребою встановити міцне партнерство, засноване на історичних взаємозв'язках та спільних цінностях. Обидва типи угод були розроблені як інструменти для сприяння перехідному процесу, особливо шляхом поступового відновлення дружніх стосунків між ЄС та країнами-партнерами, а також для створення ширшої зони співробітництва.

Зокрема, географічна близькість збільшує важливість прийняття пакету заходів, які тим чи іншим чином стосуються управління новими транскордонними та внутрішніми потоками, але не обмежуються тільки цим. ЄС та його сусіди мають спільні інтереси у співробітництві (як на обопільній основі, так й на регіональному рівні) щодо забезпечення того, щоб міграційні політики, митні процедури та прикордонний контроль не завдавали шкоди своєчасному перетинанню кордонів особами та товарами на законних підставах.

Інфраструктура, ефективне керівництво кордонами та взаємозв'язані перевезення, енергопостачання та телекомунікаційні мережі стануть суттєвими для розширення взаємної торгівлі та інвестування. Транскордонні культурні зв'язки, не в останню чергу між людьми споріднених етнічних або культурних груп, набувають додаткової важливості у контексті близькості. В рівній мірі, загрози спільній безпеці - будь-то транскордонні екологічні та ядерні ризики, заразні захворювання, нелегальна імміграція, незаконне перевезення людей, наркотиків, зброї, організована злочинність або терористична діяльність - потребуватимуть спільних підходів для того, щоб всебічно розглянути способи їх подолання.

Новий підхід ЄС по відношенню до сусідніх з ним країн не може бути обмежений тільки прикордонними регіонами. Якщо ЄС має співпрацювати зі своїми сусідами для того, щоб створити зону спільного процвітання та стабільності, політика щодо найближчих сусідів має супроводжуватися діями, спрямованими на те, щоб усунути корінні причини політичної нестабільності, економічної нестійкості, інституційних недоліків, конфліктів, бідності та соціальної ізоляції (6).

Більшість південних та східних сусідів ЄС мають номінальний ВВП на душу населення нижче, ніж 2000 євро (7). За останнє десятиріччя в результаті падіння виробництва та збільшення розмежування при розподілі прибутків, бідність та соціальна ізоляція різко збільшилися у Росії та нових незалежних державах: Україні, Білорусі та Молдові. Це призвело до збільшення ризику соціальних та політичних заворушень. У Росії ВВП все ще складає одну третину того, що було у 1989 році, Молдова має рівень ВВП більш, ніж наполовину нижчий за її колишній ВВП. Що, можливо, менш відомо - це те, що Середземноморські країни також мають дуже маленький рівень зростання ВВП на душу населення. Єгипет, Ізраїль та Туніс є єдиними країнами, які з 1975 року перевищили рівень зростання, що становить 2%, в той час, як Алжир, наприклад, має навіть невеличкий негативний коефіцієнт. Тільки у Центральній Африці гірший коефіцієнт зростання, ніж у цих двох регіонах. Молдова й досі залишається біднішою з сусідніх країн (417 євро на душу населення (8), Україна - друга з найбідніших (855 євро). Ізраїль - найбагатший із сусідів ЄС (19578 євро), а Ліван йде другим за ним (5284 євро), хоча й маючи значно нижчий рівень ВВП, Росія - ще нижчий цих двох країн (2382 євро). Ціла група країн (Білорусь, Єгипет, Марокко, Західний берег річки Йордан/Сектор Газа та Сирія досягли рівня ВВП на душу населення, який перевищує молдавський в три-чотири рази (1292-1663 євро).

Незважаючи на повільний рівень економічного зростання, Середземноморський регіон досить довго характеризувався низьким рівнем абсолютної бідності (9). Відносна бідність, тим не менш, складає близько 30% населення, яке має прибуток менший, ніж 2 долари США в день, та рівень безграмотності залишається високим. Тільки 0,6% населення використовує Інтернет та тільки 1,2% мають доступ до комп'ютерів (10). У Росії, Україні, Білорусі та Молдові, починаючи з 1990 року значно зріс рівень бідності. В останні роки Росія дещо покращила ситуацію з цим.

Демократія, плюралізм, повага до прав людини, громадських свобод та основоположні стандарти праці є важливими передумовами для політичної стабільності, а також для мирного і сталого соціального та економічного розвитку.

Майже всі країни Середземноморського басейну, Україна, Білорусь, Молдова і Росія мали в своїй історії періоди диктаторського та недемократичного правління та недобре ставлення до захисту прав людини та особистих свобод. Взагалі, протягом останніх 12 років Росія, Україна, Білорусь та Молдова зробили кроки у напрямку до створення демократії та ринкового господарювання. На противагу цьому, політична реформа у більшості країн Середземноморського басейну не просунулася вперед так швидко, як бажалося.

Важливими факторами поліпшення економічного зростання та працевлаштування є торгівля та інвестиції.

Забезпечення безпечного та безперервного енергопостачання вимагатиме додаткових величезних інвестицій в Росії, Україні, Білорусі, Молдові та країнах Середземноморського басейну.

У той же час, простежується економічне різноманіття в інтенсивних виробництвах та послугах, які б створювали робочі місця, не тільки в таких відносно бідних на ресурси країнах, як Україна, Молдова та Марокко, але й у таких багатих на ресурси країнах, як Росія та Алжир.

Енергоносії є домінуючою частиною імпорту з обох регіонів, але здебільшого поки що торгівля ведеться з Росією, а не Україною, Білоруссю, Молдовою та країнами Середземноморського басейну, де значну долю імпорту зазначених країн представляють текстиль та продукти сільського господарства (Молдова, Марокко, Туніс). У 2001 році - році з високими цінами на нафту - експорт з Росії, України, Білорусі та Молдови і Південного Середземномор'я оцінювався приблизно по 60 мільярдів євро на кожен з цих двох регіонів, в той час, коли імпорт з ЄС складав лише половину експорту для обох цих регіонів. Для порівняння, у 2001 році загальний експорт та імпорт між ЄС та Угорщиною складали по 25 мільярдів в обидва боки. Усі сусідні країни мають низький рівень закордонного прямого інвестування, порівнюючи з країнами з подібним рівнем розвитку та відносно до їхніх потреб. Наприклад, рівень зарубіжного інвестування на душу населення в Росії складає лише одну шосту від подібного рівня у Польщі. До цього ж, за останні 10 років у Росії відбувався щорічний відплив капіталу в середньому на суму 20 мільярдів доларів США.

- Європейсько-Середземноморське партнерство надає можливість для зміцнення політичної системи взаємовідносин між ЄС та країнами Середземноморського басейну. З тих пір, як у 1995 році було ухвалено Барселонську Декларацію така система відносин формувалася на базі безперервного діалогу та співробітництва, незважаючи на політичні заворушення у регіоні.

- Наскільки це стосується двостороннього виміру у взаємовідносинах ЄС, основна система залишається подібною для обох груп країн: Асоціативні угоди бо Угоди про партнерство та співробітництво, включаючи політичний діалог, супроводжуються національними програмами МЕДА/ТАСІС та угодами щодо певних питань (реадмісія, рибальський сектор та ін.).

Найбільш важлива відмінність складається у тому, що для Середземномор'я включено спеціальний вимір, який регулює розвиток міжнаціональних ініціатив та співробітництва у широкому спектрі питань. Ця політика сприяння міжрегіональної співпраці складається з трьох Розділів, визначених Барселонською Декларацією, які додаються до спільної системи: Розділ політики та безпеки, Економічний та Фінансовий Розділ та Соціальний, Культурний і Гуманітарний Розділ. З 1995 року відбулося 7 зустрічей на рівні Міністрів закордонних справ по схемі 15+12 разом із зустрічами міністрів у певних секторах.

Ці зустрічі стали відправною точкою для цілої низки ініціатив щодо співробітництва, які фінансуються через регіональні програми МЕДА

- Що стосується майбутнього східного зовнішнього кордону ЄС, то регіональне економічне співробітництво між Україною, Білоруссю та Молдовою вже досить міцне, орієнтоване на традиційні торговельні та інвестиційні потоки в Росію та з неї. Але сприяння регіональному політичному співробітництву поки ще не стало стійким компонентом політики ЄС по відношенню до Росії, України, Білорусі та Молдови.

- Північний вимір на теперішній час забезпечує єдину регіональну систему, в якій разом зі своїми східними партнерами бере участь й ЄС для вирішення міжнаціональних та транскордонних питань. Але Росії відмовлено в участі у цій сфері.

- У контексті нової політики ЄС щодо сусідніх країн буде надаватися всіляке сприяння подальшому розвиткові регіонального та внутрішньорегіонального співробітництва між країнами Південного Середземномор'я. Можуть також бути розглянуті нові ініціативи щодо сприяння регіональному співробітництву між Росією та Україною, Білоруссю та Молдовою. Вони могли б запозичити щось з концепції Північного виміру для того, щоб зробити свій підхід ширшим та відкритішим для вирішення питань, пов'язаних з політикою добросусідства.

Поширення переваг економічного зростання, яке все збільшується, на всі сектори суспільства вимагатиме позитивних дій, спрямованих на сприяння соціальному залученню шляхом зміцнення економіки, працевлаштування та соціальної політики.

У рівні мірі важливе приділення уваги сферам, які включають у себе освіту, охорону здоров'я, професійну освіту та забезпечення житлом. Поряд з цим мають йти зміцнення охорони довкілля та покращення ефективності економіки. Серйозне забруднення довкілля та недоліки у переробці ядерних та токсичних відходів впливають на загальне здоров'я та стандарти життя у багатьох сусідніх країнах, а також є причиною скорочення строків життя. В той же час, марнотратне та неефективне використання природних ресурсів понижує поточні перспективи економічного зростання, а в майбутньому стане критичною перепоною для нього.

Дієва правова система, яку виконують сильні виконавчі органи та незалежна судова система, яка має повноваження для захисту майнових прав, також потрібні для максимізації економічної діяльності та виробництва та прискорення економічного зростання.

Не можна недооцінювати негативний вплив конфліктів, особливо тих, що не вщухають на протязі тривалого часу - на економічний та політичний розвиток. Ці конфлікти є не тільки внутрішніми - увесь час, на протязі якого вони тривають, існує небезпека їхнього поширення. Конфлікт та політична роздрібненість у Середземноморському басейні (Західна Сахара, Палестина) за останні півсторіччя серйозно гальмували розвиток регіону. Невизнані державні утворення, такі як Придністровська республіка, є магнітом для організованої злочинності та можуть дестабілізувати або відкинути назад процес державотворення, політичної консолідації та сталого розвитку.

ЄС має чітко визначений інтерес у забезпеченні вирішення цих спільних проблем.

3. Нове бачення та нові пропозиції

ЄС може та повинен працювати над тим, щоб поширити переваги, які надає розширення, на сусідні країни та над тим, щоб допомогти знизити відриви у рівні життя, де вони існують.

Це повинно бути відображено у ясному баченні розвитку тісніших та більш узгоджених взаємовідносин з сусідами Союзу у середньостроковій та довгостроковій перспективах. ЄС повинен діяти у напрямку зміцнення та об'єднання своєї існуючої політики щодо сусідніх країн у цих регіонах, яка б зосереджувалася навколо двох надзвичайно болючих питань на протязі наступного десятиріччя або навіть на більш довгий строк:

- Співпраця з партнерами над зменшенням бідності та створення зони спільного процвітання та цінностей, заснованих на глибшій економічній інтеграції, інтенсифікації політичних та культурних взаємозв'язків, розширеного транскордонного співробітництва та спільної відповідальності щодо запобігання конфліктів між ЄС та його сусідами.

- Закріплення пропозиції ЄС щодо конкретних переваг та преференційних стосунків у рамках диференційованої системи, яка б реагувала на прогрес, досягнутий країнами-партнерами на шляху політичної та економічної реформи.

Створення на пан-європейському рівні відкритого та інтегрованого ринку, який діє на основі сумісних або гармонізованих правил та подальша лібералізація могли б принести значну економічну користь та інші переваги як ЄС, так й сусіднім з ним країнам. Політична, регулятивна та торговельна система, яка посилює економічну стабільність та практично закріплює верховенство права, збільшить привабливість наших сусідів для інвесторів та знизить вразливість від зовнішніх факторів.

Подальший взаємний доступ до ринку шляхом преференційних угод стосовно певних категорій товарів та послуг матиме величезний позитивний ефект, якщо супроводжуватиметься заходами, що сприятимуть економічній діяльності.

Сталий розвиток вимагає спільного розуміння того, що ухвалення ширшого кола політик, включаючи політику щодо охорони довкілля, підтримає більш швидкі темпи економічного зростання. Дослідницька діяльність та співробітництво у наукові сфері можуть стати каталізатором технологічного прогресу.

Система права ЄС (acquis) пропонує добре діючу модель, на базі якої можна створити діючі ринки та спільні стандарти для промислових продуктів, послуг, транспорту, енергетики та телекомунікаційних мереж; захисту довкілля та споживачів, здоров'я та праці, а також мінімальні вимоги до якості. Розширена та кращим чином спрямована допомога для розвитку з боку ЄС могла б супроводжувати реформи, допомагаючи розбудові адміністративної системи, та пом'якшити ціну соціального коригування.

У відповідь на конкретний прогрес у досягненні спільних цінностей та імплементації політичних, економічних та інституційних реформ, включаючи адаптацію законодавства до системи права ЄС (acquis), сусідні з ЄС країни повинні отримати переваги від тіснішої економічної інтеграції з ЄС. Зокрема, всім сусіднім країнам повинно бути запропоновано перспективу участі у Внутрішньому ринку ЄС та подальшої інтеграції та лібералізації для забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу (чотири свободи). Якщо країна досягнула такого рівня, то вона вже наблизилася до Союзу наскільки можливо для країни, яка не є членом Союзу (11). Таким чином, ЄС повинен бути готовий до тісного співробітництва з сусіднім країнами, які бажають провести подальші реформи та допомогти їм у розбудові загального механізму, який б дозволив їм адаптувати та імплементувати acquis communautaire.

Підхід ЄС міг би базуватися на наступних ініціативах:

- Розширення внутрішнього ринку та регуляторних органів:

Спільні правила та стандарти важливі для забезпечення того, що наші сусіди можуть отримати доступ до розширеного внутрішнього ринку ЄС та скористатися його перевагами, рівно як створити більш стабільне середовище для економічної діяльності. Система права ЄС (acquis), яка створила спільний ринок, заснований на вільному пересуванні осіб, товарів, послуг та капіталу, який забезпечує конкуренцію та однакові правила гри, які базуються на спільних нормах та включають у себе захист здоров'я, споживачів та довкілля, могла б послугувати у якості моделі для країн, що проводять інституційну та економічну реформу.

Як Асоціативні угоди, так й Угоди про партнерство та співробітництво у загальному плані встановлюють план дій для адаптації законодавства, хоча не встановлюють кінцевих термінів. Для України, Білорусі та Молдови такий план дій міг би бути розроблений як такий, що вивчається у рамках ініціативи про Спільний європейський економічний простір (СЄЕП), яку розпочато між ЄС та Росією.

СЄЕП й сам по собі ще повинен бути розроблений для того, щоб визначити ширший та глибший графік адаптації законодавств між ЄС та Росією.

Участь в обраних сферах діяльності та програмах ЄС, включаючи такі аспекти, як захист споживачів, стандарти, дослідницькі установи та органи із захисту довкілля, може бути відкритою для всіх сусідніх кран.

Зусилля, спрямовані на підтримку подальшого розвитку політики щодо підприємництва у країнах-партнерах повинна супроводжувати адаптацію законодавства.

- Преференційні торговельні взаємовідносини та відкриття ринку:

Хоча й країни можуть отримати користь від адаптації своїх економічних правил та структур до правил та структур ЄС перед тим, як продовжувати лібералізацію торгівлі, більш відкрита торгівля є ключовим компонентом для ринкової інтеграції.