Договірні Сторони цієї Конвенції, укладеної під егідою Ради митного співробітництва,

вважаючи, що порушення митного законодавства становлять загрозу економічним, соціальним та фіскальним інтересам держав та законним інтересам торгівлі,

вважаючи, що протидія порушенням митного законодавства може бути ефективнішою за умови співробітництва між митними адміністраціями, а також те, що таке співробітництво є однією з цілей Конвенції про створення Ради митного співробітництва,

домовилися про наступне:

Для цілей цієї Конвенції:

(а) термін "митне законодавство" означає всі установчі та регулюючі положення, що застосовуються або контролюються митними адміністраціями у зв'язку з імпортом, експортом або транзитом товарів;

(b) термін "порушення митного законодавства" означає будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства;

(c) термін "митне шахрайство" означає порушення митного законодавства, за допомогою якого особа вводить митні органи в оману і, таким чином, уникає, повністю або частково, сплати імпортних або експортних мит та податків, чи виконання заборон і обмежень, встановлених митним законодавством, або отримує будь-яку вигоду в порушення митного законодавства;

(d) термін "контрабанда" означає митне шахрайство, що полягає у переміщенні товарів через митний кордон у будь-який прихований спосіб;

(e) термін "імпортні та експортні мита і податки" означає мито, всі інші мита, податки, збори та інші нарахування, які стягуються у зв'язку з імпортом або експортом товарів, але не включає в себе збори та нарахування, розмір яких обмежений приблизною вартістю послуг, що надаються;

(f) термін "особа" означає як фізичну так і юридичну особу, якщо з контексту не випливає інше;

(g) термін "Рада" означає організацію, засновану згідно з Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, що була укладена в Брюсселі 15 грудня 1950 року;

(h) термін "Постійний технічний комітет" означає Постійний технічний комітет Ради;

(ij) термін "ратифікація" означає ратифікацію, прийняття або затвердження.

1. Договірні Сторони, які прийняли один або більше Додатків до цієї Конвенції, погоджуються, що їх митні адміністрації надаватимуть одна одній взаємну допомогу з метою відвернення, розслідування та припинення порушень митного законодавства згідно з положеннями цієї Конвенції.

2. Митна адміністрація Договірної Сторони може звернутися з запитом про надання взаємної допомоги, як це передбачено пунктом 1 цієї статті, для проведення будь-якого розслідування або у зв'язку з судовим чи адміністративним розглядом, що здійснюються цією Договірною Стороною. Якщо такий розгляд не здійснюється митною адміністрацією безпосередньо, вона може звертатися з запитом про надання взаємної допомоги лише в межах своєї компетенції в цьому розгляді. Відповідно, якщо розгляд здійснюється у державі запитуваної адміністрації, остання надає допомогу за запитом у межах своєї компетенції в цьому розгляді.

3. Взаємна допомога, передбачена пунктом 1 цієї статті, не розповсюджується на запити щодо арешту осіб або повернення мит, податків, зборів, нарахувань чи будь-яких коштів іншій Договірній Стороні.

Якщо Договірна Сторона вважає, що надання допомоги за запитом може становити загрозу її суверенітету, безпеці та іншим важливим національним інтересам або може завдати шкоди законним комерційним інтересам будь-якого підприємства, громадського чи приватного, вона може відмовити у наданні допомоги або поставити її надання у залежність від виконання певних умов чи вимог.

Якщо митна адміністрація Договірної Сторони здійснює запит про надання допомоги, який вона сама б не могла виконати у випадку надходження такого запиту від іншої Договірної Сторони, вона привертає увагу до цього факту в своєму запиті. Виконання такого запиту здійснюється за рішенням запитуваної Договірної Сторони.

1. Будь-які дані, документи чи інша інформація, що надаються або отримуються згідно з цією Конвенцією:

(а) використовуються лише для цілей, визначених цією Конвенцією, включаючи використання під час судового або адміністративного розгляду, і за умови дотримання заборон, які можуть бути встановлені митною адміністрацією, що їх надає та

(b) користуються в отримуючій державі таким же захистом щодо конфіденційності та офіційної секретності, який застосовується в цій державі у відношенні до подібних даних, документів та інформації, отриманих на її власній території.

2. Такі дані, документи та інша інформація можуть бути використані для інших цілей лише за письмовою згодою митної адміністрації, яка їх надала, і за умови дотримання заборон, встановлених цією адміністрацією та положень пункту 1(b) цієї статті.

1. Обмін інформацією між Договірними Сторонами згідно з цією Конвенцією здійснюється безпосередньо через їх митні адміністрації. Митні адміністрації Договірних Сторін визначають підрозділи або осіб, відповідальних за обмін інформацією, і повідомляють Генеральному Секретарю Ради назви/імена та адреси таких підрозділів або осіб. Генеральний Секретар надає цю інформацію іншим Договірним Сторонам.

2. Митна адміністрація запитуваної Договірної Сторони, дотримуючись положень законодавства та правил, чинних на її території, вживає необхідних заходів для виконання запиту про допомогу.

3. Митна адміністрація запитуваної Договірної Сторони надає відповідь на запит про допомогу якомога швидше.

1. Запити про допомогу згідно з цією Конвенцією, як правило, здійснюються в письмовій формі і містять у собі інформацію щодо реквізитів та супроводжуються документами, які запитуюча Договірна Сторона вважає потрібними.

2. Письмові запити складаються мовою, прийнятною для запитуваних Договірних Сторін. У разі необхідності, всі документи, що супроводжують запити, перекладаються на взаємоприйнятну мову.

3. Договірні Сторони у всіх випадках приймають запити про допомогу і супроводжувальні документи англійською чи французькою мовами або з наданням їх перекладу на англійську або французьку мови.

4. У випадках, зокрема, пов'язаних з терміновістю, коли запит про допомогу не було здійснено у письмовій формі, запитувана митна адміністрація може вимагати письмового підтвердження запиту.

Всі витрати по залученню експертів та свідків згідно з цією Конвенцією, покриваються запитуючою Договірною Стороною. Договірні Сторони відмовляються від претензій щодо відшкодування будь-яких інших витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань, передбачених цією Конвенцією.

З метою виконання основних цілей цієї Конвенції Рада та митні адміністрації Договірних Сторін забезпечують підтримання особистих та безпосередніх зв'язків між підрозділами, відповідальними за відвернення, розслідування та припинення порушень митного законодавства.

Для цілей цієї Конвенції будь-який Додаток або Додатки, прийняті Договірною Стороною, вважаються невід'ємною частиною Конвенції і у зв'язку з цим для даної Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію вважатиметься посиланням на такий Додаток або Додатки.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають Договірним Сторонам надавати взаємну допомогу в більшому обсязі або брати зобов'язання про надання такої допомоги у майбутньому.

1. Рада, у відповідності з положеннями цієї Конвенції, несе відповідальність по контролю за виконанням та розвитком цієї Конвенції.

2. З цією метою Постійний технічний комітет, під керівництвом Ради та згідно з її вказівками, здійснює наступні функції:

(а) надає Раді пропозиції щодо внесення змін до цієї Конвенції, які він вважає необхідними;

(b) надає міркування щодо тлумачення положень цієї Конвенції;

(с) підтримує зв'язки з іншими зацікавленими міжнародними організаціями, зокрема, з компетентними органами Організації Об'єднаних Націй, з ЮНЕСКО та з Міжнародною організацією кримінальної поліції/інтерполом відносно справ щодо незаконного переміщення наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у справах стосовно незаконного переміщення творів мистецтва, антикваріату та інших культурних цінностей.

(d) вживає всіх заходів, які можуть сприяти реалізації загальних цілей Конвенції, зокрема, вивчає нові методи та форми для спрощення відвернення, розслідування та припинення порушень митного законодавства, проводить засідання, тощо.

(е) виконує завдання, поставлені Радою у зв'язку з виконанням положень цієї Конвенції.

Для цілей голосування у Раді та в Постійному технічному комітеті кожен Додаток вважається окремою Конвенцією.

Будь-які спірні питання, що виникають між двома або декількома Договірними Сторонами у відношенні тлумачення і застосування цієї Конвенції будуть вирішуватися шляхом проведення переговорів між ними.

1. Кожна держава, яка є членом Ради і кожна держава, що є членом Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих органів може стати Договірною Стороною цієї Конвенції:

(а) шляхом її підписання без застереження про ратифікацію;

(b) шляхом передачі на збереження документа про ратифікацію після її підписання з застереженням про ратифікацію;

(с) шляхом приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання у штаб-квартирі Ради в Брюсселі до 30 червня 1978 року для держав, про які йдеться в п.1 цієї статті. Після цього вона буде відкрита для приєднання.

3. Кожна з держав, про які йдеться в п.1 цієї статті, при підписанні, ратифікації або приєднанні до цієї Конвенції, зазначає Додаток або Додатки, що нею приймаються, при цьому необхідно прийняти хоча б один з Додатків. Вона, відповідно, може повідомити Генерального Секретаря Ради про додаткове прийняття одного або декількох Додатків.

4. Документ про ратифікацію або приєднання передається для зберігання Генеральному Секретарю Ради.

5. Митні та економічні союзи, разом з усіма їх державами-учасницями або в будь-який час після того, як вони всі стануть Договірними Сторонами цієї Конвенції, можуть бути Договірними Сторонами цієї Конвенції у відповідності з пунктами 1,2 та 3 цієї статті. Однак, такі союзи не матимуть права голосу.

1. Ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як п'ять держав, зазначених у пункті 1 статті 15 підпишуть цю Конвенцію без застережень про ратифікацію або нададуть документи про ратифікацію чи приєднання.

2. Для будь-якої Договірної Сторони, що підписує Конвенцію без застереження про ратифікацію, ратифікує її або приєднується до неї після того, як п'ять держав вже підписали її без застереження про ратифікацію або надали документи про ратифікацію чи приєднання, ця Конвенція набуває чинності через три місяці після того, як згадана Договірна Сторона підпише її без застереження про ратифікацію або надасть документи про ратифікацію чи приєднання.

3. Будь-який Додаток до цієї Конвенції набуває чинності через три місяці після його прийняття двома Договірними Сторонами. Для Договірної Сторони, що приймає Додаток після його прийняття двома Договірними Сторонами, він набуває чинності через три місяці з часу повідомлення цією Договірною Стороною про прийняття Додатку.

1. Будь-яка держава може, під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або під час передачі документів про ратифікацію чи приєднання, або у будь-який час після цього оголосити шляхом подання повідомлення Генеральному Секретарю Ради, що чинність цієї Конвенції поширюється на всі або деякі території, за міжнародні зв'язки яких ця держава є відповідальною. Таке повідомлення набуде чинності через три місяці після його вручення Генеральному Секретарю Ради. Однак, Конвенція не буде застосовуватись на територіях зазначених у такому повідомленні до набуття чинності цією Конвенцією для самої держави.

2. Будь-яка держава, що подає повідомлення згідно з пунктом 1 цієї статті, поширюючи чинність Конвенції на будь-яку з територій за міжнародні зв'язки якої вона відповідає, може повідомити Генерального Секретаря Ради, згідно з процедурою, передбаченою статтею 19 цієї Конвенції, про припинення чинності Конвенції у відношенні тієї або іншої території.

Кожна Договірна Сторона вважатиметься такою, що приєдналася або прийняла всі положення цієї Конвенції чи Додатків до неї, якщо під час приєднання до Конвенції або прийняття окремого її Додатку чи у будь-який час після цього, не повідомить Генерального секретаря Ради про застереження у відношенні положень, які вона не може виконувати. У такому випадку вона буде зобов'язана періодично здійснювати розгляд положень у відношенні яких нею були внесені застереження і повідомити Генерального секретаря Ради про відмову від застережень.

1. Ця Конвенція має невизначений термін чинності, однак, кожна Договірна Сторона може денонсувати її у будь-який час після набуття нею чинності згідно зі статтею 16.

2. Про денонсацію повідомляється у письмовій формі документом, що надається Генеральному Секретарю Ради.

3. Денонсація набуває чинності через шість місяців після отримання Генеральним Секретарем Ради документу про денонсацію.

4. Положення пунктів 2 та 3 цієї статті застосовуються і у відношенні Додатків до цієї Конвенції, кожна Договірна Сторона в будь-який час після набуття чинності Додатками згідно зі статтею 16 цієї Конвенції, може відмовитись від застосування одного або декількох Додатків. Відмова Договірної Сторони від застосування всіх Додатків, означає денонсацію нею цієї Конвенції.

5. Кожна Договірна Сторона, що денонсує цю Конвенцію або відмовляється від застосування одного або декількох Додатків має продовжувати дотримуватись положень статті 5 цієї Конвенції до того часу, поки у її розпорядженні знаходитимуться будь-які дані, документи або інша інформація, отримана згідно з цією Конвенцією.

1. Рада може рекомендувати внесення змін до цієї Конвенції.

2. Тексти рекомендованих у такий спосіб змін повідомляються Генеральним Секретарем Ради всім Договірним Сторонам цієї Конвенції, державам, що її підписали та всім державам-членам Ради, які не є Договірними Сторонами цієї Конвенції.

3. Будь-яка запропонована зміна, про яку повідомлено у відповідності з попереднім пунктом, набуває чинності для всіх Договірних Сторін через три місяці після закінчення дворічного періоду з часу здійснення повідомлення про запропоновану зміну, в разі якщо жодна з держав, що є Договірною Стороною Конвенції за цей час не надішле заперечень щодо внесення такої зміни Генеральному Секретарю Ради.

4. Якщо заперечення щодо запропонованої зміни будуть передані Генеральному Секретарю Ради державою, що є Договірною Стороною Конвенції до закінчення дворічного періоду, передбаченого пунктом 3 цієї статті, вона вважатиметься не прийнятою і, відповідно, не набуде чинності.

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує або приєднується до цієї Конвенції, приймає, таким чином, всі зміни до неї, які набули чинності до передачі документу про ратифікацію або приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Додаток, приймає і всі зміни до цього Додатку, які набули чинності до часу повідомлення Генерального Секретаря Ради про його прийняття.

Генеральний Секретар Ради повідомляє Договірним Сторонам цієї Конвенції, іншим державам, які підписали Конвенцію, державам-членам Ради, що не є Договірними Сторонами цієї Конвенції та Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй про: (а) підписання, ратифікації, приєднання та повідомлення у відповідності зі статтею 15 цієї Конвенції;

(b) дату набуття чинності цією Конвенцією та кожним з Додатків згідно зі статтею 16;

(с) повідомлення, отримані згідно зі статтею 17;

(d) денонсації у відповідності зі статтею 19;

(е) змін, які передбачається внести згідно зі статтею 20 та час набуття ними чинності.

Після набуття чинності ця Конвенція реєструється у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй у відповідності зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

У підтвердження цього ті, що підписалися нижче, відповідним чином на це уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Здійснено у Найробі 9 червня 1977 року англійською та французькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними, у одному оригінальному екземплярі, що передається на зберігання Генеральному Секретарю Ради, який надсилає завірені копії всім державам, згаданим у пункті 1 статті 15 цієї Конвенції.

1. Митна адміністрація Договірної Сторони з власної ініціативи повідомляє митній адміністрації зацікавленої Договірної Сторони будь-яку важливу інформацію, отриману нею в процесі повсякденної роботи, яка дає достатні підстави передбачати, що суттєве порушення митного законодавства буде здійснене на території іншої Договірної Сторони. Подібна інформація стосується, зокрема, переміщення осіб, товарів та транспортних засобів.

2. Митна адміністрація Договірної Сторони, у разі необхідності, надає з власної ініціативи митній адміністрації іншої Договірної Сторони документи, звіти, свідчення та завірені копії в доповнення до інформації, яка передається у відповідності з пунктом 1.

3. Митна адміністрація Договірної Сторони з власної ініціативи повідомляє митній адміністрації іншої Договірної Сторони, якої це безпосередньо стосується, всю інформацію, що може стати у нагоді в зв'язку з порушеннями митного законодавства і, зокрема, стосовно нових засобів та методів вчинення таких порушень.

1. За запитом митної адміністрації Договірної Сторони, яка має достатні підстави передбачати вчинення суттєвого порушення митного законодавства на своїй території, митна адміністрація запитуваної Договірної Сторони передає всю наявну інформацію для встановлення правильності стягнення ввізних та вивізних мит і податків.

2. Договірна Сторона вважається такою, що виконала свої зобов'язання у цьому зв'язку, в разі надання у відповідь на запит, наступної наявної у неї інформації або документів:

(а) відносно митної вартості товарів: торговельних накладних, поданих митним органам в державі вивезення або ввезення чи копії таких накладних, завірені або не завірені митними органами в залежності від того, чи вимагають цього обставини; документації щодо діючих експортних або імпортних цін; копій декларації вартості товарів при їх вивезенні або ввезенні, торговельних каталогів, прайс-листів і т.п., опублікованих у державі вивезення або ввезення.

(b) у відношенні тарифної класифікації товарів: результатів лабораторних аналізів, виконаних з метою визначення тарифної класифікації товарів, тарифних позицій, заявлених при ввезенні або вивезенні;

(с) відносно походження товарів: експортної декларації про походження товарів, у разі якщо передбачене надання такої декларації, митних режимів товарів у державі вивезення (митний транзит, митний склад, тимчасове ввезення, вільна економічна зона, для випуску у вільне використання, давальницька сировина і т.п.)

За запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони, митна адміністрація іншої Договірної Сторони передає цій митній адміністрації інформацію щодо наступного:

(а) автентичності офіційних документів, що додаються до митної декларації, наданих митній адміністрації запитуючої Договірної Сторони;

(b) законності вивезення товарів, які ввозяться на територію запитуючої Договірної Сторони, з території іншої Договірної Сторони;

(c) законності ввезення товарів, які були вивезені з території запитуючої Договірної Сторони, на територію запитуваної Договірної Сторони.

За запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони митна адміністрація іншої Договірної Сторони в межах своїх можливостей та компетенції здійснює особливий нагляд у визначений період часу за:

(а) переміщеннями, особливо в'їздом на та виїздом з її території осіб, які небезпідставно підозрюються у тому, що вони постійно або час від часу вчинюють порушення митного законодавства на території запитуючої Договірної Сторони;

(b) переміщеннями певних товарів, які за повідомленням митної адміністрації Договірної Сторони у значних обсягах незаконно переміщуються з/на територію цієї Договірної Сторони;

(c) певними приміщеннями для складування товарів, у відношенні яких є підозра, що вони використовуються для незаконного ввезення товарів на територію запитуючої Договірної Сторони;

(d) певними автомобілями, суднами, літаками та іншими транспортними засобами, які підозрюються у використанні для вчинення порушень митного законодавства на території запитуючої Договірної Сторони,

і передає митній адміністрації запитуючої Договірної Сторони відповідний звіт.

1. За запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у відповідності з чинними на її території законодавством та правилами, проводить розслідування з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства, яке розслідується на території запитуючої Договірної Сторони, і отримує інформацію від осіб, які можуть мати відношення до здійснення порушення митного законодавства, а також від свідків та експертів, і передає результати розслідування разом з документами та іншими свідченнями митній адміністрації запитуючої Договірної Сторони.

2. За письмовим запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони, митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у відповідності з чинним на її території законодавством та правилами, забезпечує, самостійно або за допомогою інших компетентних органів, оповіщення осіб про будь-які дії або рішення у їх відношенні з боку запитуючої Договірної Сторони у зв'язку з будь-якою справою, що відноситься до сфери дії цієї Конвенції.

У разі якщо надання свідчень у письмовій формі є недостатнім, митна адміністрація однієї Договірної Сторони за запитом митної адміністрації іншої Договірної Сторони, в межах своїх можливостей, уповноважує своїх представників брати участь у розгляді справ стосовно порушень митного законодавства в суді або трибуналі на території запитуючої Договірної Сторони у якості свідків або експертів. Такий запит повинен містити, зокрема, інформацію щодо якої справи та у якій якості представника митної адміністрації запитуваної Договірної Сторони буде заслухано. Митна адміністрація запитуваної Договірної Сторони, уповноважуючи участь своїх представників у судовому розгляді, визначає межі надання ними свідчень.

1. За письмовим запитом митної адміністрації Договірної Сторони, яка проводить розслідування певного порушення митного законодавства, митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у разі необхідності, уповноважує представників, визначених запитуючою Договірною Стороною, на отримання консультацій у її приміщеннях та проведення роботи з відповідними книгами, журналами, документами та іншою інформацією, що є у її приміщеннях, а також на копіювання та на отримання витягів з інформації та деталей, які мають відношення до вчинення порушення митного законодавства.

2. З метою забезпечення реалізації положень пункту 1 цієї статті представникам митної адміністрації запитуючої Договірної Сторони має бути надана вся можлива допомога і підтримка у проведенні розслідування.

3. За письмовим запитом митної адміністрації однієї Договірної Сторони, митна адміністрація іншої Договірної Сторони, у разі необхідності, уповноважує представників запитуючої адміністрації бути присутніми на території запитуваної Договірної Сторони у зв'язку з проведенням розслідування або з підготовкою офіційної інформації щодо порушення митного законодавства, яке розслідується запитуючою Договірною Стороною.

Якщо обидві Договірні Сторони вважають це необхідним, представники митної адміністрації однієї Договірної Сторони, за запитом митної адміністрації іншої Договірної Сторони, беруть участь у проведенні розслідувань на території цієї Договірної Сторони.

1. Митні адміністрації Договірних Сторін надають Генеральному Секретарю Ради нижчеперелічену інформацію, яка становить міжнародний інтерес.

2. Генеральний Секретар Ради забезпечує створення і внесення змін та доповнень до центрального банку інформації, що надається йому Договірними Сторонами, і використовує її для підготовки узагальнень та навчальних посібників щодо нових і рецидивних напрямків здійснення митного шахрайства. Він здійснює заходи для періодичного перегляду банку з метою вилучення з нього інформації, яка на його погляд, втратила свою значимість чи актуальність.

3. Митні адміністрації Договірних Сторін, за запитом Генерального Секретаря Ради та у відповідності з положеннями цих Конвенції та Додатку, надають Генеральному Секретарю додаткову інформацію, яка є необхідною для підготовки узагальнень і навчальних посібників, про які йдеться в пункті другому цього Додатку.

4. Генеральний Секретар Ради розповсюджує серед служб та посадових осіб, визначених митними адміністраціями Договірних Сторін, специфічну інформацію, що міститься у центральному банку, у обсязі, який він вважає необхідним, а також будь-які узагальнення та навчальні посібники, згадані у пункті другому цього Додатку.

5. Генеральний Секретар Ради, згідно з цим Додатком, за запитом надає Договірним Сторонам будь-яку іншу наявну в нього інформацію.

6. Генеральний Секретар Ради враховує застереження щодо обмежень у розповсюдженні інформації, внесені Договірною Стороною.

7. Договірна Сторона, що надала інформацію, може вимагати її вилучення з центрального банку та з будь-яких журналів Договірної Сторони, якій вона була надана, з метою припинення подальшого використання цієї інформації.

9. У відповідності з цим розділом повідомлення повинні містити інформацію щодо:

(а) осіб остаточно визнаних винними у вчиненні контрабанди;

та

(b) в разі необхідності, щодо осіб підозрюваних у вчиненні контрабанди або затриманих у зв'язку з вчиненням контрабанди на території Договірної Сторони, яка надає повідомлення, навіть якщо юридичні дії у їх відношенні не закінчені; при цьому мається на увазі, що Договірні Сторони, які утримуються від надання імен та опису причетних до вчинення контрабанди осіб у зв'язку з тим, що це заборонено їх національним законодавством, приводять у повідомленні якомога більше інформації за іншими пунктами цього розділу.

Загалом, інформація має надаватися лише про порушення митного законодавства, які призвели до ув'язнення або можуть призвести до ув'язнення причетних осіб чи до штрафу, розмір якого перевищує еквівалент 2000 доларів США.

10. Інформація, що надається, по можливості повинна містити наступне:

(А) Фізичні особи;

(a) Прізвище;

(b) Імена;

(c) Дошлюбне прізвище (у разі його використання особою);

(d) Прізвисько або вигадане ім'я;

(e) Рід занять;

(f) Адреса (теперішня);

(g) Дата та місце народження;

(h) Громадянство/Національність;

(ij) Держава проживання та держави, які особа відвідувала протягом останніх 12 місяців;

(k) Вид та номер ідентифікаційних паперів, включаючи державу та дату їх видачі;

(l) Фізичні характеристики;

(1) Стать;

(2) Зріст;

(3) Вага;

(4) Статура;

(5) Волосся;

(6) Очі;

(7) Колір обличчя;

(8) Характерні риси або особливості;

(m) Стислий опис порушення (включаючи дані щодо виду, кількості та походження товарів, що були об'єктом порушення, інформацію відносно виробника, перевізника та вантажовідправника) і обставин, що призвели до його виявлення;

(n) Вид та обсяг покарання/вироку;

(o) Інші спостереження, включаючи інформацію щодо володіння мовами і (у разі наявності) щодо будь-яких попередніх порушень законодавства;

(p) Договірна Сторона, що надає інформацію (включаючи контактний номер);

(В) Юридичні особи (фірми);

(a) Назва;

(b) Адреса;