Дата підписання: 13 березня 1992 р.

Набуття чинності: 13 березня 1992 р.

Уряди Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменистану, Республіки Узбекистан, України домовилися про таке:

1. Взяти до уваги інформацію про результати зустрічі 13 лютого 1992 р. в Москві керівників національних (центральних) банків держав, що були у складі СРСР, викладену в тексті прийнятого ними Звернення до глав держав-учасниць Співдружності (додається).

2. Враховуючи необхідність узгоджених дій національних (центральних) банків держав-учасниць Співдружності, підтримати їхню діяльність щодо створення міжбанківського координаційного органу і визначення процедури прийняття ним рішень.

3. Просити національні (центральні) банки держав-учасниць Співдружності до кінця березня 1992 року завершити спільну роботу над проектом Угоди про міжбанківський координаційний орган та проінформувати глав урядів держав-учасниць Співдружності про її підсумки.

ВЧИНЕНО в місті Москві 13 березня 1992 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цей Протокол, його завірену копію.

Керівники центральних банків, які зібралися на нараду в Москві, будучи надзвичайно заінтересованими в успіху заходів, що вживаються для подолання економічної кризи на основі переходу до ринкового регулювання розвитку господарства держав рубльової зони, висловлюють повну підтримку цьому курсу та заявляють про свою готовність зробити все можливе для досягнення поставлених цілей і завдань.

Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що можливості банківського впливу на вирішення поставлених завдань не завжди використовуються достатньо ефективно. Окремі політичні та економічні рішення приймаються без належного опрацювання з банківськими структурами, що нерідко знижує їхню результативність або ставить під загрозу зриву. Зокрема, лібералізація цін і спричинене нею збільшення заробітної плати, пенсій та інших доходів населення виявились непідготовленими з точки зору забезпечення готівкою.