1. Цей Регламент запроваджує загальний підхід Союзу до транскордонної переносимості послуг онлайн-контенту, гарантуючи, що абоненти портативних послуг онлайн-контенту, які законно надаються в державі-члені їхнього проживання, можуть отримати доступ і використовувати ці послуги, якщо вони тимчасово перебувають у державі-члені, відмінній від держави-члена їхнього проживання.

2. Дія цього Регламенту не поширюється на сферу оподаткування.

Для цілей цього Регламенту використовуються такі визначення:

(1) "абонент" означає будь-якого споживача, який відповідно до договору про надання послуг онлайн-контенту, укладеного з їх надавачем, незалежно від того, чи оплачується вона в грошовій формі, має право доступу до такої послуги та її використання в державі-члені проживання;

(2) "споживач" означає будь-яку фізичну особу, яка відповідно до договору, що регулюється положеннями цього Регламенту, діє поза сферою своєї комерційної, господарської, ремісничої або професійної діяльності;

(3) "держава-член проживання" означає державу-член, визначену на основі статті 5, в якій розташовано фактичне та постійне місце проживання абонента;

(4) "тимчасове перебування в державі-члені" означає присутність протягом обмеженого періоду в державі-члені, відмінній від держави-члена проживання;

(5) "послуга онлайн-контенту" означає послугу в значенні статей 56 і 57 ДФЄС, яку надавач надає абонентам на законних підставах в їхній державі-члені проживання за узгодженими умовами і в режимі онлайн, яка є портативною і є:

(i) аудіовізуальною медіа послугою, як визначено в пункті (a) статті 1 Директиви 2010/13/ЄС; або

(ii) послугою, основною ознакою якої є надання доступу до і використання творів, інших охоронюваних об’єктів авторського права або трансляцій організаціями мовлення, що надаються в режимі онлайн або на вимогу;

(6) "портативний" означає функцію служби онлайн-контенту, за допомогою якої абоненти можуть фактично отримувати доступ до послуги онлайн-контенту та використовувати її в країні-члені свого проживання, не обмежуючись певним місцем.

1. Надавач послуги онлайн-контенту за грошову оплату повинен дозволити абоненту, який тимчасово перебуває в державі-члені, отримати доступ і використовувати послугу онлайн-контенту таким же чином, як і в державі-члені проживання, зокрема шляхом надання доступу до того самого вмісту на тих самих типах і кількості пристроїв, для тієї ж кількості користувачів і з тим самим обсягом функціональності.

2. Надавач послуги не повинен стягувати з абонента жодної додаткової плати за доступ до послуги онлайн-контенту і за її використання відповідно до пункту 1.

3. Зобов’язання, установлене в пункті 1, не поширюється будь-які вимоги до якості, що застосовуються до надання послуги онлайн-контенту, яким повинен відповідати надавач послуг при наданні цієї послуги в державі-члені проживання, якщо інше прямо не встановлено договором між надавачем послуг і абонентом.

Надавач послуг не повинен вживати будь-яких заходів для зниження якості надання послуги онлайн-контенту, коли він надає її відповідно до пункту 1.

4. Надавач послуг на підставі наявної в нього інформації надає абоненту дані щодо якості наданої відповідно до пункту 1 послуги онлайн-контенту. Це інформування абонента відбувається до надання послуги онлайн-контенту згідно з пунктом 1 з використанням оптимальних і пропорційних засобів.

Надання послуги онлайн-контенту відповідно до цього Регламенту абоненту, який тимчасово перебуває в державі-члені, а також доступ до цієї послуги та її використання абонентом вважаються такими, що здійснюються виключно в державі-члені проживання абонента.

1. Під час укладення та поновлення договору про надання послуги онлайн-контенту за грошову оплату надавач послуг має перевірити державу-член проживання абонента за допомогою щонайбільше двох із наведених нижче засобів перевірки, а також гарантувати, що використані заходи є обґрунтованими, пропорційними та ефективними:

(a) посвідчення особи, електронний засіб ідентифікації, зокрема той, що підпадає під схеми електронної ідентифікації, нотифіковані відповідно до Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради (-1), або інший дійсний документ, що посвідчує особу, із зазначенням держави-члена проживання абонента;

(b) платіжні реквізити, як-от банківський рахунок або номер кредитної чи дебетової картки абонента;

(c) місце встановлення приймача, декодера або аналогічного пристрою, який використовується для постачання послуг абоненту;

(d) оплата абонентом ліцензійного збору за інші послуги, що надаються у державі-члені, як-от послуги суспільного мовлення;

(e) договір на надання послуг Інтернету чи телефонних послуг або інший аналогічний договір, що підтверджує зв’язок абонента з державою-членом;

(f) реєстрація у місцевому списку виборців, якщо така інформація є загальнодоступною;

(g) сплата місцевих податків, якщо відповідна інформація є загальнодоступною;