Держави-учасниці цієї Конвенції (далі - Сторони),

з метою подальшого розвитку співробітництва в консульській сфері, прагнучи в інтересах своїх громадян вдосконалювати систему захисту їх законних прав та інтересів на території третіх держав,

з метою розвитку положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, а також відповідних двосторонніх конвенцій,

підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені цією Конвенцією, застосовуються норми міжнародного права, багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів,

вирішили укласти цю Конвенцію та домовилися про таке:

Сторони сприяють всебічному співробітництву консульських служб у різних сферах консульської діяльності та обмінюються досвідом роботи шляхом проведення регулярних зустрічей та консультацій, організації семінарів, обміну практикантами, налагодження між собою різних форм зв’язків.

Сторони, за взаємною згодою, в кожному конкретному випадку, надають одна одній взаємну допомогу щодо захисту прав та інтересів громадян Сторін на території третіх держав, за згодою останніх, у разі відсутності у цих державах дипломатичних представництв та консульських установ однієї зі Сторін.

Ця допомога здійснюється в межах компетенції дипломатичних представництв і консульських установ, шляхом інформування найближчого дипломатичного представництва, і стосується:

- нещасних чи смертельних випадків, що сталися з громадянами Сторін, про що відповідна Сторона повідомляється протягом двох робочих днів із моменту отримання такої інформації;

- надання сприяння, де це можливо, громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій або стихійних лих. Заінтересована Сторона невідкладно повідомляється про постраждалого громадянина та, якщо це можливо, про стан його/її здоров’я протягом 24 годин з моменту отримання відповідної інформації від Сторони, яка надає сприяння та/або допомогу потерпілому (Додаток 1);

- надання сприяння в організації розшуку громадян, місцезнаходження яких невідомо, з подальшою передачею отриманої інформації заінтересованій Стороні, громадянами якої вони є;

- інформування відповідної Сторони та надання, в межах можливого, допомоги, у тому числі правової, у разі проблем, пов’язаних із суднами, що ходять під прапором будь-якої із Сторін цієї Конвенції;

- отримання відомостей про громадян Сторін, які були затримані або заарештовані у державі перебування, та інформування заінтересованої Сторони, громадянами якої вони є (Додаток 2);

- отримання інформації про надання медичної та правової допомоги в державі перебування шляхом надання відомостей про відповідних фахівців:

- витребування та передача документів, необхідних для захисту соціальних, правових, спадкових, майнових та інших законних інтересів громадян;

- вжиття необхідних заходів для забезпечення надання правової допомоги громадянам Сторін в судах та інших органах державної влади відповідно до законодавства держави перебування;

- вивчення питань, що стосуються консульської проблематики, які виникають в державі перебування, а також пов’язаної з ними загальної інформації.

Консульський збір за дії, що вчиняються однією Стороною щодо захисту прав та інтересів громадян інших Сторін у державі перебування, справляється за тарифом консульського збору першої Сторони для відшкодування понесених витрат за згадані дії.

Фінансова допомога, витрати на репатріацію та інші можливі витрати, що виникли внаслідок надання допомоги відповідно до статті 2 цієї Конвенції, покриваються за рахунок держави громадянства постраждалої особи.

Це положення може бути застосоване лише за попередньою згодою Сторін про надання однієї або кількох із зазначених вище послуг.

Сторони інформують одна одну про спроби використання підроблених паспортів та віз, а також фальсифікації інших документів громадянами держав Сторін.

Питання, пов’язані із захистом прав та інтересів громадян Сторін, вирішуються дипломатичними каналами за взаємною згодою в кожному конкретному випадку, виходячи з можливостей та компетенції дипломатичних представництв та консульських установ Сторін.

В рамках цієї Конвенції захист та обробка персональних даних здійснюється відповідно до національного законодавства Сторін та відповідно до міжнародних договорів, сторонами яких є всі Сторони цієї Конвенції.

Сторони обмінюються дипломатичними каналами списками своїх дипломатичних представництв та консульських установ у третіх країнах, а також зонами їх відповідальності, й надалі інформують одна одну про їх відкриття або закриття.

У разі оновлення списків, зазначена вище інформація надсилається Сторонам протягом останнього місяця календарного року.

Ця Конвенція не зачіпає зобов’язання Сторін за іншими міжнародними договорами, сторонами яких вони є.

За взаємною згодою Сторін до цієї Конвенції можуть бути внесені зміни та доповнення. Зміни та доповнення викладаються у формі окремих протоколів, які становлять невід’ємну частину цієї Конвенції та набирають чинності в порядку, передбаченому статтею 11 цієї Конвенції.