Цю Директиву застосовують до матеріалу для вегетативного відтворення винограду (далі - "садивний матеріал"), який реалізують у межах Співтовариства.

1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(A) Виноград: рослини роду Vitis (L.), призначені для виробництва плодів винограду або для використання як садивного матеріалу таких рослин.

AA. Сорт: група рослин у межах одного ботанічного таксону найнижчого відомого рангу, яку можна:

(a) визначити за проявом ознак, притаманних певному генотипу або певній комбінації генотипів;

(b) відрізними від будь-якої іншої групи рослин за проявом принаймні однієї зі згаданих ознак; та

(c) вважати одиницею з огляду на її здатність до відтворення без змін.

AB. Клон: клон - це вегетативне потомство сорту, що відповідає материнській рослині винограду, вибраній із огляду на сортову ідентичність, її фенотипічні ознаки і стан її здоров’я.

(B) Садивний матеріал

(i) Молоді рослини винограду

(a) укорінені живці: нещеплені частини вкоріненого пагона винограду або нездерев’янілого пагона, призначені для висаджування без щеплення або використання як підщеп;

(b) укорінені щепи: частини пагона винограду або нездерев’янілого пагона, з’єднані методом прищеплення, підземна частина яких укорінена.

(ii) Частини молодих рослин винограду

(a) пагони винограду: однорічні пагони;

(b) нездерев’янілі пагони: нелігніфіковані пагони;

(c) прищеплювані живці-підщепи: частини пагона винограду або нездерев’янілого пагона, призначені для формування підземної частини при підготовці вкорінених щеп;

(d) живці-прищепи: частини пагона винограду або нездерев’янілого пагона, призначені для формування надземної частини при підготовці вкорінених щеп або при прищепленні рослин in situ;

(e) розсадні живці: частини пагона винограду або нездерев’янілого пагона, призначені для виробництва вкорінених живців.

(C) Маточні розсадники: розсадники для виробництва живців-підщеп для щеплення, розсадних живців або живців-прищеп.

(D) Розсадники живців: розсадники для вирощування вкорінених живців або вкорінених щеп.

DA. Первинний садивний матеріал: садивний матеріал, який

(a) вироблено під відповідальність вирощувача відповідно до прийнятих практик підтримування ідентичності сорту та, у відповідних випадках, клону, а також практик профілактики хвороб;

(b) призначено для виробництва базового садивного матеріалу або сертифікованого садивного матеріалу;

(c) відповідає умовам, встановленим у додатках I та II для базового садивного матеріалу. До зазначених додатків можуть вносити зміни згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2), для встановлення додаткових або суворіших умов сертифікації первинного садивного матеріалу;

(d) за результатами офіційної експертизи визнано таким, що відповідає зазначених вище умовам.

(E) Базовий садивний матеріал: садивний матеріал, який

(a) вироблено під відповідальність вирощувача відповідно до прийнятих практик підтримування ідентичності сорту та, у відповідних випадках, клону, а також практик профілактики хвороб та який отримують шляхом вегетативного відтворення безпосередньо з первинного садивного матеріалу;

(b) призначено для виробництва сертифікованого садивного матеріалу;

(c) відповідає умовам, встановленим у додатках I та II для базового садивного матеріалу; та

(d) за результатами офіційної експертизи визнано таким, що відповідає зазначених вище умовам.

(F) Сертифікований матеріал: садивний матеріал, який

(a) отримують безпосередньо з базового садивного матеріалу або первинного садивного матеріалу;

(b) призначено для:

- виробництва молодих рослин або частин рослин для використання у виробництві винограду, або

- виробництва винограду;

(c) відповідає умовам, встановленим у додатках I та II для сертифікованого матеріалу; та

(d) за результатами офіційної експертизи визнано таким, що відповідає зазначених вище умовам.

(G) Стандартний матеріал: садивний матеріал, який

(a) має сортову ідентичність та сортову чистоту;

(b) призначено для:

- виробництва молодих рослин або частин рослин для використання у виробництві винограду, або

- виробництва винограду;

(c) відповідає умовам, встановленим у додатках I та II для стандартного матеріалу; та

(d) за результатами офіційної експертизи визнано таким, що відповідає зазначених вище умовам.

(H) Офіційні заходи: заходи, вживані

(a) державними органами; або

(b) будь-якою юридичною особою, яка є суб’єктом публічного або приватного права та яка діє під відповідальність держави; або

(c) у випадку допоміжних видів діяльності, які також перебувають під державним контролем, будь-якою фізичною особою, яка належним чином склала присягу з цією метою,

за умови, що особи, зазначені в (b) та (c), не отримують особистого прибутку від таких заходів.

(I) Реалізація:

продаж, утримання з метою продажу, пропонування до продажу або будь-яке відчуження, постачання або передача третім особам з метою комерційного використання садивного матеріалу за винагороду або без неї.

Реалізацією не вважають торгівлю садивним матеріалом, що не має на меті комерційного використання сорту, наприклад, такі операції:

(a) постачання садивного матеріалу офіційним органам з питань тестування та інспектування;

(b) постачання садивного матеріалу надавачам послуг для оброблення або пакування за умови, що надавач послуг не набуває права власності на постачений таким чином садивний матеріал.

Правила застосування цих положень ухвалюють згідно з процедурою, встановленою у статті 17(3).

2. Держави-члени можуть, як перехідний захід, після набуття чинності законами, підзаконними нормативно-правовими актами чи адміністративними положеннями, необхідними для дотримання цієї Директиви, передбачити, що садивний матеріал, який використано для створення маточних розсадників або розсадників живців, є еквівалентним садивному матеріалу, який сертифіковано або перевірено згідно з положеннями цієї Директиви, якщо до моменту такого його використання він забезпечував дотримання таких самих гарантій, що й садивний матеріал, який було сертифіковано чи перевірено згідно з положеннями цієї Директиви.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб садивний матеріал винограду не можна було вводити в обіг, крім випадків, коли:

(a) його було офіційно сертифіковано як "первинний садивний матеріал", "базовий садивний матеріал" чи "сертифікований садивний матеріал" або, у випадку садивного матеріалу, не призначеного для використання як підщеп, він є офіційно перевіреним стандартним матеріалом, та

(b) він відповідає умовам, встановленим у додатку II.

2. Як відступ від параграфа 1 держави-члени можуть, як перехідний захід до 1 січня 2005 року, дозволити реалізацію на своїй території стандартного матеріалу, призначеного для використання як підщеп та взятого з материнських рослин, які існували станом на 23 лютого 2002 року.

3. Незважаючи на параграф 1, держави-члени можуть дозволити виробникам на своїй території вводити в обіг доцільну кількість садивного матеріалу:

(a) призначеного для випробувань або для наукових цілей;

(b) для селекційної роботи;

(c) призначеного для допомоги у збереженні генетичного різноманіття.

Умови, на яких держави-члени можуть надавати такий дозвіл, можуть визначати згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2).

У випадку генетично модифікованого матеріалу такий дозвіл може бути наданий, тільки якщо вжито всіх належних заходів для запобігання ризикам для здоров’я людини та довкілля. Для оцінювання ризику для довкілля та інших перевірок із цією метою застосовують статтю 5ba відповідно.

4. У випадку садивного матеріалу, виробленого за допомогою методів відтворення in vitro, можуть бути ухвалені зазначені нижче положення згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2):

(a) відступ від конкретних положень цієї Директиви;

(b) умови, застосовні до такого садивного матеріалу;

(c) назви, які можуть використовуватися для такого садивного матеріалу;

(d) умови для гарантування того, що спершу було верифіковано автентичність сортів.

5. Комісія, діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 17(3), може вимагати, щоб після визначених дат садивний матеріал, крім того, що призначений для використання як підщеп, міг бути введений в обіг, лише якщо його офіційно сертифіковано як "первинний садивний матеріал", "базовий садивний матеріал" або "сертифікований садивний матеріал":

(a) по всьому Співтовариству у випадку певних сортів винограду, потреби Співтовариства в яких можливо задовольнити, беручи до уваги їхнє генетичне різноманіття, якщо це необхідно в рамках встановленої програми, за рахунок садивного матеріалу, який офіційно сертифіковано як "первинний садивний матеріал", "базовий садивний матеріал" або "сертифікований садивний матеріал", та

(b) у випадку садивного матеріалу сортів, які не згадані в (a), якщо його призначено для використання на території держав-членів, які вже згідно з цією Директивою встановили вимогу, згідно з якою "стандартний матеріал" більше не можна реалізовувати.

Стосовно умов, встановлених у додатках I та II, держави-члени можуть встановлювати додаткові або суворіші вимоги щодо сертифікації садивного матеріалу або щодо перевірки стандартного матеріалу, виробленого на своїй території.

Це положення не застосовне, у випадку щеплення, до садивного матеріалу, який виробленого в іншій державі-члені або в третій країні та який визнано як еквівалент згідно зі статтею 15(2).

1. Кожна держава-член повинна створити каталог сортів винограду, офіційно допущених до сертифікації та перевірки як стандартного садивного матеріалу на своїй території. Такий каталог повинен бути відкритим для публічного інспектування. Такий каталог повинен визначати принципові морфологічні та фізіологічні ознаки, за якими сорти можна розрізняти між собою. Для тих сортів, які вже було допущено станом на 31 грудня 1971 року, може бути додане покликання на опис в офіційних ампелографічних публікаціях.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб сорти і клони, включені до каталогів інших держав-членів, також допускали до сертифікації та перевірки стандартного садивного матеріалу на своїй території без обмеження Регламенту Ради (ЄС) № 1493/1999 від 17 травня 1999 року про спільну організацію ринку вина (- 1) в частині правил класифікації сортів винограду.

3. Кожна держава-член також повинна створити, якщо застосовно, перелік клонів, офіційно допущених до сертифікації на її території.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб клони, допущені до сертифікації в іншій державі-члені, також допускали до сертифікації на її власній території.

Держави-члени повинні забезпечити допуск сорту лише за умови його відмінності, стабільності та достатньої однорідності.

1. Сорт вважають відмінним, якщо його можна чітко відрізнити за проявом ознак, притаманних конкретному генотипу або конкретній комбінації генотипів, від будь-якого іншого сорту, існування якого є загальновідомим фактом у Співтоваристві.

Вважається, що сорт є загальновідомим у Співтоваристві, якщо станом на дату, в яку належним чином подано заявку на його допуск, або його внесено до каталогу відповідної держави-члена чи іншої держави-члена, або він є предметом заявки на допуск у відповідній державі-члені або іншій державі-члені, крім випадків, коли умови, згадані в першому реченні цього параграфа, більше не дотримуються в усіх відповідних державах-членах до ухвалення рішення щодо оцінюваної заявки на допуск нового сорту.

2. Сорт вважають стабільним, якщо прояв ознак, які вивчають для виявлення відмінності, а також будь-яких інших ознак, які використовують для опису сорту, залишається незмінними після багаторазового відтворення.

3. Сорт вважають однорідним, якщо з огляду на мінливість, якої можна очікувати від конкретних особливостей його відтворення, він є достатньо однорідним у прояві тих ознак, які вивчають для виявлення відмінності, а також будь-яких інших ознак, які використовують для опису сорту.

1. У випадку генетично модифікованого сорту в розумінні пунктів 1 та 2 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/18/ЄС від 12 березня 2001 року про навмисне вивільнення у довкілля генетично модифікованих організмів та скасування Директиви Ради 90/220/ЄЕС (- 2) сорт допускають, лише якщо вжито всіх належних заходів для запобігання негативному впливу на здоров’я людини та довкілля.

2. Стосовно генетично модифікованих сортів у розумінні параграфа 1:

(a) повинне бути проведене конкретне оцінювання ризику для довкілля, яке є еквівалентним оцінюванню, передбаченому в Директиві 2001/18/ЄС, та яке відповідає принципам, визначеним у додатку II, або на основі інформації, визначеної в додатку III до зазначеної директиви ;

(b) за пропозицією Комісії, регламентом Європейського Парламенту і Ради повинні бути запроваджені процедури, призначені для забезпечення еквівалентності конкретного оцінювання ризику та інших відповідних вимог, зокрема тих, що стосуються управління ризиками, маркування та будь-якого обов’язкового моніторингу, публічної інформації та положення про запобіжні заходи, тим, що встановлені Директивою 2001/18/ЄС. До набуття чинності таким регламентом генетично модифіковані сорти допускають до внесення до національного каталогу, лише якщо їх допущено до реалізації відповідно до Директиви 2001/18/ЄС;

(c) Статті 13-24 Директиви 2001/18/ЄС більше не застосовні до генетично модифікованих сортів винограду, дозволених відповідно до регламенту, зазначеного в пункті (b).

3.

(a) Якщо продукти, отримані з садивного матеріалу винограду, призначені для використання як харчові продукти чи в харчових продуктах, що належать до сфери застосування статті 3, або як корми чи в кормах, що належать до сфери застосування статті 15 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1829/2003 від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані харчові продукти та корми (- 3), відповідний сорт винограду допускають, тільки якщо його було дозволено відповідно до зазначеного регламенту.

(b) Держави-члени повинні забезпечити, щоб сорт винограду, із садивного матеріалу якого були отримані продукти, призначені для використання у харчових продуктах або кормах відповідно до статей 2 та 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпечністю харчових продуктів (- 4), допускали, тільки якщо його було дозволено згідно з відповідним законодавством.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб на сорти та, у відповідних випадках, клони, які походять із інших держав-членів, поширювалися ті самі вимоги, що й до внутрішніх сортів чи клонів, зокрема щодо процедури допущення.

1. Держави-члени повинні передбачити допуск сортів на основі результатів офіційних експертиз, зокрема випробувань вирощуванням, які охоплюють достатню кількість ознак для опису сорту. Методи, використовувані для визначення ознак, повинні бути точними та надійними.

2. Згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2), з урахуванням поточних науково-технологічних знань встановлюють:

(a) мінімальні ознаки, які повинні входити до предмету експертиз,

(b) мінімальні вимоги щодо проведення експертиз.

3. Якщо відомо, що садивний матеріал або того чи іншого сорту реалізують в іншій країні під іншою назвою, таку назву теж указують у каталозі.

1. Допущені сорти підлягають регулярним офіційним перевіркам. Якщо будь-яка з умов для допуску до сертифікації або перевірки більше не виконується, допуск відкликають, а сорт вилучають із каталогу.

2. Усі заявки або відкликання заявок на допуск сорту, записи в каталозі сортів та зміни в ньому повинні бути негайно доведені до відома інших держав-членів та Комісії. На основі повідомлень від держав-членів Комісія публікує спільний каталог сортів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб у каталозі сортів допущені генетично модифіковані сорти були чітко зазначені як такі. Вони повинні також забезпечити, щоб будь-яка особа, яка реалізує такий сорт, чітко вказувала у своєму каталозі продажів рослин винограду, що такий сорт є генетично модифікованим, із зазначенням мети такої модифікації.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб сорти та, у відповідних випадках, клони, включені до каталогу, підтримували шляхом селекції для збереження.

2. Повинна існувати можливість у будь-який час перевірити таке підтримування на основі записів, зроблених особами, відповідальними за підтримування сорту та, у відповідних випадках, клону.

3. В особи, відповідальної за підтримування сорту, можуть запитати зразки. Такі зразки за необхідності можуть відбирати офіційно.

4. Якщо сорт підтримують у державі-члені, іншій ніж та, в якій сорт було допущено, відповідні держави-члени повинні надати взаємну адміністративну допомогу стосовно контролю.

Держави-члени повинні передбачити, що під час вирощування та викопування або від’єднання від материнської рослини винограду, пакування, зберігання і транспортування садивний матеріал повинен утримуватися окремими партіями з маркуванням назвою сорту та, якщо застосовно, клону у випадку оригінального садивного матеріалу, базового садивного матеріалу та сертифікованого садивного матеріалу.

1. Держави-члени повинні вимагати реалізації садивного матеріалу лише в достатньою мірою однорідних партіях та опломбованих пакунках чи зв’язках, що мають, як передбачено у статтях 9 та 10, пломбувальний пристрій та нанесені знаки. Паковання повинне відповідати положенням додатка III.

2. Як відступ від параграф 1 у частині пакування, пломбування та нанесення знаків Комісія повинна визначити згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2), положення, застосовні до продажу малої кількості кінцевим споживачам і на ринку рослин винограду в горщиках, ящиках чи коробках.

Держави-члени повинні вимагати, щоб пакунки та зв’язки садивного матеріалу пломбували офіційно або під офіційним наглядом таким чином, щоб їх не можна було відкрити без пошкодження пломби або офіційної етикетки, згаданої у статті 10(1), або, у випадку паковання, без ознак втручання на пакованні. Щоб забезпечити належне опломбування, пломбувальний пристрій повинен мати принаймні або офіційну етикетку, або офіційну пломбу. Згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2), може бути ухвалене рішення про те, чи відповідає конкретний пломбувальний пристрій вимогам цієї статті. Опломбування в подальшому можливе лише офіційно або під офіційним наглядом.

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб офіційну етикетку однією з офіційних мов Співтовариства, що відповідає специфікації з додатка IV, прикріплювали на зовнішньому боці пакунків і зв’язок садивного матеріалу за допомогою пломбувального пристрою. Колір етикетки повинен бути білим із діагональною фіолетовою смугою для первинного матеріалу, білим для базового матеріалу, блакитним для сертифікованого матеріалу і темно-жовтим для стандартного матеріалу.

2. Однак держави-члени можуть дозволити виробникам на своїй території реалізовувати декілька пакунків або зв’язок щепленого або вкоріненого винограду з однаковими ознаками з використанням єдиної етикетки, що відповідає специфікації з додатка IV. У таких випадках пакунки чи зв’язки скріплюють таким чином, щоб при розділенні таке кріплення пошкодилося, і такі пакунки чи зв’язки не можливо було скріпити повторно. Етикетку прикріплюють за допомогою кріплення. Повторне опломбування не дозволене.

3. Без обмеження статті 23(2) Регламенту (ЄС) № 1493/1999 держави-члени можуть вимагати, щоб кожна доставка матеріалу, виробленого на їхній території, супроводжувалася стандартним документом, у якому, між іншим, повинні бути зазначені такі дані: характер товарів, сорт та, у відповідних випадках, клон, категорія, кількість, відправник і одержувач. Умови стосовно такого супровідного документа повинні бути встановлені згідно з процедурою, передбаченою у статті 17(3) цієї Директиви.

4. Офіційна етикетка, передбачена параграфом 1, може також включати фітосанітарні супровідні документи, передбачені в Директиві Комісії 92/105/ЄЕС (- 5), яка встановлює ступінь стандартизації паспортів рослин. Однак усі умови, застосовні до офіційного маркування та паспортів рослин, є визначеними і повинні бути визнані як еквівалентні.

5. Держави-члени повинні передбачити, що одержувач матеріалу для вегетативного відтворення винограду повинен зберігати офіційні етикетки протягом принаймні одного року і надавати їх органу офіційного контролю.

6. До 23 лютого 2004 року Комісія повинна скласти звіт разом із пропозиціями, якщо застосовно, щодо руху матеріалу для відтворення винограду та, зокрема, щодо використання офіційних етикеток і супровідних документів, запроваджених державами-членами.

У випадку садивного матеріалу сорту, що був генетично модифікований, на будь-якій офіційній чи іншій етикетці або в будь-якому офіційному чи іншому документі, яку прикріплюють на партію матеріалу або який супроводжує партію матеріалу, відповідно, згідно з цією Директивою, повинно бути чітко вказано, що такий сорт є генетично модифікованим, із зазначенням назви генетично модифікованих організмів.

1. Держави-члени повинні забезпечити збереження ідентичності садивного матеріалу від моменту його викопування або від’єднання від материнської рослини винограду до моменту його доставки кінцевому споживачу за допомогою системи офіційного контролю, встановленої або затвердженої ними. Вони повинні встановлювати належні механізми офіційного контролю садивного матеріалу під час реалізації, принаймні шляхом контрольного відбору зразків, для перевірки його відповідності вимогам цієї Директиви.

2. Без обмеження вільного руху матеріалу в межах Співтовариства держави-члени повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб компетентним органам під час реалізації садивного матеріалу, ввезеного з третьої країни, надавали зазначені нижче дані:

(a) вид (ботанічна назва);

(b) сорт та, якщо застосовно, клон; у випадку вкорінених щеп таку інформацію надають як стосовно підщеп, так і стосовно живців-прищеп;

(c) категорія;

(d) характер садивного матеріалу:

(e) країна виробництва та орган офіційного контролю;

(f) країна відправлення, якщо відрізняється від країни виробництва;

(g) імпортер;

(h) кількість матеріалу.

Спосіб, у який такі дані повинні бути надані, може бути визначений згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2).

Держави-члени повинні забезпечити, щоб до садивного матеріалу, який реалізують відповідно до цієї Директиви, відповідно до обов’язкових чи необов’язкових правил не застосовуватися жодні обмеження щодо реалізації з огляду на його характеристики, механізми експертизи, нанесення знаків і пломбування, крім тих, що встановлені в цій Директиві.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб до садивного матеріалу сортів винограду та, якщо застосовно, клонів, які офіційно допущено в одній із держав-членів до сертифікації та до перевірки як стандартний садивний матеріал відповідно до цієї Директиви, не застосовувалися жодні обмеження щодо реалізації на їхній території на основі сорту та, якщо застосовно, клону, без обмеження Регламенту (ЄС) № 1493/1999.

Держави-члени повинні передбачити, що садивний матеріал, який отримують безпосередньо із базового матеріалу, сертифікованого в одній державі-члені, а вирощують в іншій державі-члені, можна сертифікувати в державі, яка виробила такий базовий матеріал, якщо такий садивний матеріал пройшов польове інспектування з дотриманням умов, встановлених у додатку I, та якщо результати офіційної експертизи показали, що умови, встановлені в додатку II, виконані.

1. Щоб усунути будь-які тимчасові труднощі з постачанням садивного матеріалу у Співтоваристві, які неможливо подолати в жоден інший спосіб, може бути ухвалене рішення згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2), про те, що держави-члени мають дозволити на визначений період реалізацію по всій території Співтовариства такої кількості садивного матеріалу категорії, що відповідає менш суворим вимогам, яка є потрібною для подолання таких труднощів.

2. Для категорії садивного матеріалу будь-якого конкретного сорту колір етикетки повинен відповідати кольору етикетки, передбаченому для відповідної категорії; в усіх інших випадках етикетка повинна мати коричневий колір. На етикетці завжди повинно бути зазначено, що відповідний садивний матеріал належить до категорії, що відповідає менш суворим вимогам.

3. Правила застосування параграфа 1 можуть бути ухвалені згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2).

З метою пошуку кращих альтернатив певним положенням цієї Директиви може бути ухвалено рішення згідно з процедурою, встановленою у статті 17(3), про організацію на визначених умовах тимчасових експериментів на рівні Співтовариства.

1. Цю Директиву не застосовують до садивного матеріалу, щодо якого підтверджено, що він призначений для вивезення в треті країни.

2.

(a) За пропозицією Комісії Рада, діючи кваліфікованою більшістю, повинна визначити, чи матеріал для вегетативного відтворення винограду, вироблений у третій країні, забезпечує, в частині умов для його допуску та заходів, вжитих для забезпечення його виробництва з метою його реалізації, дотримання таких самих гарантій, що й матеріал, вироблений у Співтоваристві, та відповідає вимогам цієї Директиви.

(b) Крім того, Рада повинна визначити типи матеріалу й категорії матеріалу для вегетативного відтворення винограду, які можуть бути допущені до реалізації на території Співтовариства згідно з пунктом (a).

(c) До моменту ухвалення рішення Радою відповідно до пункту (a) та без обмеження Директиви Ради 2000/29/ЄС від 8 травня 2000 року про захисні заходи проти введення на територію Співтовариства організмів, шкідливих для рослин та рослинних продуктів, та проти їх поширення в межах Співтовариства (- 6), державам-членам може бути дозволено ухвалювати такі рішення згідно з процедурою, встановленою у статті 17(2). При цьому вони повинні забезпечити, щоб матеріал, який планується ввезти, забезпечує дотримання гарантій, які з усіх точок зору є еквівалентними гарантіям, дотримання яких забезпечує матеріал для вегетативного відтворення винограду, вироблений у Співтоваристві відповідно до цієї Директиви. Такий ввезений матеріал повинен, зокрема, супроводжуватися документом, що містить дані, передбачені у статті 11(2).

1. Для пост-контролю зразків, взятих під час відбору зразків, садивного матеріалу винограду, введеного в обіг відповідно до положень цієї Директиви, повинні проводитися передбачені у Співтоваристві обов’язкові чи дискреційні порівняльні тести й випробування у межах Співтовариства, у тому числі стосовно здоров’я рослин. Порівняльні тести й випробування можуть поширюватися на:

- садивний матеріал, вироблений у третіх країнах,

- садивний матеріал, придатний для органічного фермерства,

- садивний матеріал, який реалізують у зв’язку із заходами, призначеними для допомоги у збереженні генетичного різноманіття.

2. Такі порівняльні тести й випробування використовують для гармонізації технічних методів сертифікації та для перевірки дотримання умов, яким повинен відповідати такий садивний матеріал.

3. Комісія, діючи згідно з процедурою, зазначеною у статті 17, повинна розробити необхідні механізми для проведення таких порівняльних тестів і випробувань. Комісія повинна інформувати Комітет, зазначений у статті 17, про технічну організацію проведення тестів і випробувань, а також про їх результати. У разі виникнення проблеми зі здоров’ям рослин Комісія повідомляє про це Постійний комітет з питань здоров’я рослин.

4. Співтовариство може робити фінансовий внесок для проведення тестів і випробувань, передбачених у параграфах 1 та 2.

Такий фінансовий внесок не може перевищувати щорічних асигнувань, визначених бюджетним органом.

5. Тести й випробування, на проведення яких може бути використаний фінансовий внесок Співтовариства, а також детальні правила щодо надання фінансового внеску встановлюють згідно з процедурою, встановленою у статті 17.