Державна податкова адміністрація України, розглянувши Ваш запит від 11.02.2010 N 108 стосовно окремих питань, що виникають у процесі виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року N 86 ( "Про надання податкових та інших роз'яснень" (далі - постанова N 86), що набрала чинності 12.02.2010 року, у межах компетенції, повідомляє наступне.

Нормами постанови N 86 зобов'язано ДПА України надавати податкові роз'яснення платникам податків, зборів (обов'язкових платежів), іншим заінтересованим особам щодо офіційного розуміння окремих положень законодавства виключно у вигляді узагальнюючих податкових роз'яснень та роз'яснень інших органів, визначених статтею 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", із затвердженням їх наказами відповідних контролюючих органів.

Згідно Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181) центральний (керівний) орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових питань, що стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує узагальнюючі податкові роз'яснення (пп. "е" пп. 4.2.2 ст. 4). Такі узагальнюючі податкові роз'яснення затверджуються наказом.

Платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків з питання, що розглядається (із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці), у строки, передбачені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, встановлені законом.

Частиною першою статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону 2181 встановлено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Однак згідно Закону 2181 податковими роз'ясненнями вважаються і будь-які відповіді (з питань оподаткування) податкового органу.

З огляду на наведене, слід розмежувати індивідуальні податкові роз'яснення (інші листи ДПА України) та узагальнюючі податкові роз'яснення. Згідно з абзацом 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України як правовий акт з найвищою юридичною силою, закріплюючи принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України) , послідовно проводить принцип верховенства закону у системі нормативно-правових актів.

Визначення поняття "верховенства права" викладено в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004: "Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо".

У частині першій статті 92 Основного Закону України закріплено принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону. До них належать, зокрема, організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України (пункт 21); організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби (пункт 12); судоустрій, судочинство, статус суддів (пункт 14).