Державна податкова адміністрація України розглянула лист ДПА у м. Києві від 02.12.2009 N 2999/8/22-203 та повідомляє наступне.

Згідно п. 2.1.4 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28.12.94, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон), платником податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 2 міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (надалі - міжнародний договір) визначено, що в Україні податками, на які поширюються такі міжнародні договори, є податок на доходи підприємств та прибутковий податок з громадян.

Визначення терміна "постійне представництво" наведено у п. 17.1 ст. 17 Закону та ст. 5 міжнародного договору.

Так, відповідно до ст. 5 міжнародного договору "постійне представництво" означає постійне місце комерційної діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

Пунктом 4 ст. 5 міжнародного договору зазначено, що незалежно від попередніх положень цієї статті термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає, зокрема, утримання постійного місця комерційної діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має допоміжний або підготовчий характер.

Порядок складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України N 274 від 31 липня 1997 року (надалі - Наказ).