Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.08.2009 N 9727 щодо деяких питань оподаткування і повідомляє наступне.

Статтею 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР, із змінами та доповненнями, далі - Закон N 1251-XII) до місцевих податків і зборів віднесено збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. При цьому цей збір є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане його запровадження.

Загальні норми щодо оподаткування збором встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (далі Декрет), положеннями якого визначено об'єкт оподаткування, платників збору, граничні розміри ставок.

Відповідно до статті 1 Закону N 1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Законом України від 18.11.92 N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" Верховна Рада України надала Кабінету Міністрів України повноваження видавати декрети, зокрема, в сфері законодавчого регулювання з питань оподаткування.

Отже, Декрет діє на правах Закону України про оподаткування і жоден нормативно-правовий документ не відміняє його положень про обов'язковість справляння збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, за умов прийняття сільською, селищною або міською радою рішення про його запровадження на відповідній території.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі статтею 73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (із змінами та доповненнями) акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на цій території. Відповідно до пункту 10 статті 59 цього Закону акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 18 Декрету органам місцевого самоврядування в межах своєї компетенції надано право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників.

Слід зазначити, що відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Власники земельних ділянок та землекористувачі, як визначено статтями 91 та 96 цього Кодексу, зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Отже, при видачі дозволу на встановлення об'єкта торгівлі на земельній ділянці з врахуванням її цільового призначення, відповідні уповноважені на це органи враховують умови розміщення цих об'єктів, зокрема, наявність безпеки транспортного і пішохідного руху, розташування існуючої та перспективної забудови населеного пункту, інженерних мереж та комунікацій і безперешкодний доступ до них аварійних служб, підрозділів протипожежної безпеки тощо.

Пунктом 5 частини першої статті 16 Закону України від 06.09.2005 N 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (далі Закон N 2807-IV) заборонено самовільне встановлення об'єктів зовнішньої реклами, торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо.