Відповідно до ст. 14 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Підставою для нарахування земельного податку, як визначено ст. 13 Закону N 2535-XII, є дані державного земельного кадастру. Статтею 204 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно із Порядком подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.2001 р. N 434 (зареєстрований в Мін'юсті України 19.11.2001 р. за N 963/6154), у разі зміни протягом року грошової оцінки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни чи виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звітний(і) місяць(і), платник податку подає новий звітний Розрахунок з виправленими показниками за такий(і) звітний(і) місяць(і) у строки, установлені пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2181-III), без застосування штрафів, установлених п. 17.2 ст. 17 цього Закону.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Форма Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів затверджена наказом ДПА України від 17.07.2006 р. N 416, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.07.2006 р. за N 872/12746, та встановлено, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків).