Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників.

При цьому у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. Аналогічні норми передбачено статтями 104, 106, 108 Цивільного кодексу України. Згідно із частиною першою ст. 108 цього Кодексу перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації). Тобто відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обов'язків юридичної особи, що їх передала.

Таким чином, зазначена операція з точки зору податкового законодавства розглядається як операція з поставки, оскільки при її здійсненні мають місце такі, передбачені п. 1.4 ст. 1 Закону, ознаки, як наявність товару (валові активи юридичної особи), перехід права власності (передача валових активів однією юридичною особою іншій юридичній особі), наявність компенсації (передача однією юридичною особою своїх обов'язків іншій юридичній особі).

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

При цьому відповідно до положень останнього абзацу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону у разі якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону низка термінів, що вживаються в даному Законі, в тому числі терміни "товари" та "основні фонди", розуміють у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін і доповнень).

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто основні фонди, які платник перестає використовувати в своїй господарській діяльності, втрачають статус основних фондів і набувають статусу товару.