Державна податкова адміністрація України розглянула ваші листи від 16.02.2009 р. N 04-2/945, від 19.02.2009 р. N 93-00/1065 та від 07.07.2009 р. N 04-2/4482 з деяких питань оподаткування доходів фізичних осіб і в межах своєї компетенції повідомляє.

При добровільному погашенні заборгованості боржником - фізичною особою між Банком та боржником укладається договір про врегулювання заборгованості, згідно з яким Банк тимчасово знімає заборону на відчуження заставленого майна, а боржник в цей час самостійно укладає угоду купівлі-продажу належного йому заставленого майна з третьою особою та передає Банку в рахунок погашення боргу кошти, одержані від такого відчуження.

В такій ситуації відповідно до п. 1.15 ст. 1, ст. 12, ст. 11 та ст. 8 Закону податковим агентом виступає або нотаріус (самостійна сплата податку боржником при продажу заставленого майна іншій фізичній особі), або юридична особа, якій (через яку) буде реалізоване майно.

У разі оформленої у встановленому порядку відмови банку від права вимоги виконання зобов'язання за кредитним договором до закінчення строку позовної давності, така відмова відповідно до пп. 4.2.9 "д" п. 4.2 ст. 4 Закону вважається списанням (анулюванням) заборгованості за власним рішенням Банку, який має виконати всі передбачені Законом функції податкового агента щодо списаної суми заборгованості.

При списанні заборгованості на позабалансовий рахунок за рішенням банку, прийнятим з урахуванням вимог нормативних актів НБУ (незалежно від настання строків сплати, повернення, погашення за кредитним договором), Банк протягом строку позовної давності проводить претензійну роботу щодо боржника, наслідком якої є або примусове звернення стягнення на майно, або задоволення вимог за добровільним рішенням боржника.