На виконання Указу Президента України від 07.02.96 р. N 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" Міністерством палива і енергетики України здійснюється другий етап реорганізації вугільної галузі, який полягає у зміні організаційної структури управління підприємствами шляхом злиття колишніх самостійно господарюючих суб'єктів у більш потужні структури, з позбавленням більшості вугледобувних підприємств права юридичної особи. На базі існуючих підприємств вугільної промисловості (ДХК, ВО, ДП, ДВАТ) створюються нові державні підприємства (ДП).

Концепція структурних змін у вугільній промисловості була попередньо погоджена з Фондом державного майна України та Антимонопольним комітетом.

Однак, як свідчать звернення окремих керівників вугледобувних компаній, місцеві органи державної податкової служби у зв'язку з існуванням податкової застави видають приписи про заборону на відчуження активів (передачу їх на баланс новостворених підприємств), а в окремих випадках нараховують штрафні санкції за таке відчуження, а також розривають угоди про розстрочення податкового боргу у зв'язку з позбавленням підприємств статусу юридичної особи. Ситуація ускладнюється тим, що значна частина підприємств, які реорганізуються, позбавляється права юридичної особи (ліквідується), однак вони залишаються самостійними платниками місцевих податків і зборів.

Разом з тим правові основи реорганізації підприємств містяться в законах України "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зокрема, поняття реорганізації юридичної особи чи суб'єкта підприємницької діяльності визначено нормами статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" і стосується злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення таких осіб.

У разі коли активи платника податків, що реорганізується, перебувають у податковій заставі, порядок розподілу податкових зобов'язань або податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, відрізняється від порядку розподілу майнових прав і обов'язків, визначеного статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

Так, відповідно до норм статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) урегулювання податкової заборгованості або податкового боргу платника податків, що реорганізується, здійснюється таким чином:

У разі коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, такий платник податків після реорганізації набуває всіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорганізації;

якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податків набуває всіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всіх платників податків, що об'єдналися;

якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника податків на дві або більше особи з ліквідацією такого платника податків, усі платники податків, які виникнуть після такої реорганізації, набувають усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, які виникли до такої реорганізації. Зазначені зобов'язання чи борг розподіляються між новоствореними платниками податків пропорційно часткам балансової вартості активів, отриманим ними у процесі реорганізації згідно з розподільчим балансом. У разі коли одна чи більше новостворених осіб не є платниками податків, щодо яких виникли податкові зобов'язання або борг платника податків, який був реорганізований, зазначені податкові зобов'язання чи борг повністю розподіляються між особами, що є платниками таких податків, пропорційно часткам отриманих ними активів без урахування активів, наданих особам, які не є платниками таких податків.

Реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу податкових зобов'язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органу така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податків, який реорганізовується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Узгодження плану реорганізації:

Платник податків, активи якого передано в податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу план такої реорганізації. У разі коли податковий орган встановлює, що план реорганізації призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, він має право прийняти рішення про: розподіл суми податкових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають внаслідок реорганізації, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) кожного такого платника податків, без застосування принципу пропорційного розподілу, встановленого пунктом 13.1 статті 13 Закону N 2181;