<...>

З метою повноти обліку платників ринкового збору, уникнення можливих втрат при його адмініструванні та збереження постійних темпів росту надходжень нагадуємо, що відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Разом з тим наявні випадки, коли платники ринкового збору не є самостійними власниками землі чи землекористувачами, а лише орендарями майна і тому не відповідають статусу ринку.

Зважаючи на це, просимо провести звірки з органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, а також землевпорядними органами щодо цільового використання земельних ділянок всіма об'єктами ринкового господарства, визначеними наказом Міністерства економіки України від 28.07.04 р. N 281 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" та наявності їх державної реєстрації відповідно до вимог Закону України від 15.05.03 р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" і перевірити повноту сплати ними земельного податку та орендної плати за земельні ділянки, на яких здійснюється ринкова торгівля.

На теперішній час розміри ставок ринкового збору встановлюються двома чинними нормативними актами, а саме Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" та Указом Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", причому ці документи встановлюють різні бази оподаткування вказаним збором при однаковому об'єкті оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII (у редакції Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР, із змінами та доповненнями) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).., а також пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Законом України від 18.11.92 р. N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" Верховна Рада України надала Кабінету Міністрів України повноваження видавати декрети, зокрема, в сфері законодавчого регулювання з питань оподаткування.

Отже, Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки і збори" діє на правах Закону України про оподаткування і Указ Президента України від 28.06.99 р. N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" не відміняє його положень про встановлення граничних розмірів ставок ринкового збору.

Таким чином, Декрет надає право органам місцевого самоврядування встановлювати розміри ринкового збору в межах, що не перевищують 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб, як передбачено частиною 2 статті 4.