Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок":

емісія - це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;

розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів емітентом або андерайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником;

облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до підпункту 4,1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валовий дохід включає, зокрема, доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону визначено, що до складу валового доходу включаються, зокрема, доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону, яким визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, передбачено, що норми вказаного пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Виходячи з викладеного, емітентом цінних паперів для оподаткування операцій з емісії та зворотного викупу (погашення) облігацій застосовуються норми пункту 7.9 ст. 7 Закону, оскільки відносини, пов'язані з емісією облігацій, розглядаються як кредит під цінні папери, що засвідчують відносини боргу.