<...>

Визначення резидентського статусу фізичної особи є відправним моментом для з'ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з відповідними нормами Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889 з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом.

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889. При цьому Закон N 889 не містить застережень стосовно того, що для визначення резидентського статусу всі перелічені ознаки підпункту 1.20.1 мають бути наявні одночасно.

Натомість зазначений підпункт включає послідовний ряд ознак, за якими визначається резидентський статус фізичної особи. При цьому виконання умов однієї попередньої ознаки (її наявність) вже не потребує наявності (виконання) наступних ознак для визначення резидентського статусу.

Абзац 5 підпункту 1.20.1 Закону N 889 установлює, що фізична особа вважається резидентом України, якщо вона є громадянином України. Наявність, крім громадянства України, громадянства іншої країни (абзац 6 пп. 1.20.1 Закону N 889) теж передбачає резидентський статус платника податку, насамперед за наявністю громадянства України. Отже, громадянство України є ознакою резидентства, і громадяни України, незалежно від кількості часу фактичного перебування на території України протягом звітного календарного року, мають статус податкового резидента України.

На таких осіб - податкових резидентів України поширюються загальні норми Закону N 889 щодо оподаткування в Україні усіх доходів, отримуваних ними з будь-яких джерел, у т.ч. за межами України (іноземних доходів).

Відповідно до п. 9.9 ст. 9 Закону N 889, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.