Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 13.03.2009 N 2559 щодо окремих питань оподаткування, і повідомляє.

1. Роз'яснення щодо декларування платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо таке бюджетне відшкодування не було задекларовано у періоді його виникнення, надані у листі Державної податкової адміністрації України від 01.04.2009 р. N 6810/7/16-1517.

2. Щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань постачальника при поставці на умовах подальшої оплати, якщо виконання договору купівлі-продажу не передбачає відвантаження як фізичне переміщення товару від постачальника до покупця (нерухомість).

Згідно з нормами підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку-дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV, із змінами і доповненнями, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Зважаючи на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції (або безпосередньо після її закінчення) та враховуючи те, що обов'язковими реквізитами первинного документу є, зокрема, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, датою визначення валового доходу є дата відвантаження товарів, що визначена у первинному документі, який засвідчує здійснення операцій з продажу, в тому числі і нерухомого майна.

3. Щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі повернення авансової оплати неплатнику податку на додану вартість у зв'язку з розірванням угоди про поставку товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно зі статтями 620, 666 Цивільного кодексу України у разі, якщо умови договору купівлі-продажу не виконані та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, якщо продавець - платник податку на додану вартість на дату отримання авансової оплати визначив податкові зобов'язання, і надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору чи відбулася зміна умов договору, в результаті чого поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) скасовано, а аванси повернуто, то такий продавець може зменшити нараховану по цій операції суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість. При цьому до податкової декларації з податку на додану вартість звітного періоду, в якому проводиться коригування податкових зобов'язань, продавець повинен у письмовій довільній формі додати пояснення причин таких змін.

4. Стосовно витрат на здійснення капітального ремонту.

Під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності податкова амортизація не нараховується, оскільки платники єдиного податку не є платниками податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28.06.99 р. N 746/99) (далі - Указ N 727) перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи нараховують амортизацію на основні фонди згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку і частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

В той же час витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 П(С)БО 7) .

При переході на загальну систему оподаткування здійснюється нарахування податкової амортизації за правилами, визначеними статтею 8 Закону про прибуток.

Згідно з підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону про прибуток сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Балансова вартість основних фондів платника податку на прибуток, що перейшов на загальну систему оподаткування зі спрощеної, формується відповідно до підпункту 8.3.2 пункту 8.3 та пункту 8.4 статті 8 Закону про прибуток.

Проте питання встановлення перехідних положень між спрощеною та загальною системою оподаткування потребує законодавчого врегулювання.

5. Щодо програмування РРО.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 265) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.