Статтею 1130 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV установлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до статей 1132 та 1133 Цивільного кодексу України спільна діяльність у формі простого товариства здійснюється на підставі об'єднаного майна, у тому числі майнових прав.

Стаття 19 Кодексу України про надра та ст. 11 Закону України від 12.07.2001 р. N 2665-III "Про нафту і газ" (далі - Закон N 2665-III) визначають, що користування надрами здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами та відповідно до угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.

Статтею 24 Кодексу України про надра та ст. 10 Закону N 2665-III визначено права, які випливають із володіння спеціальним дозволом на користування надрами, а саме:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;

розпоряджатися видобутими корисними копалинами, тобто відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (яка визначає зміст права власності) право власності на видобуті корисні копалини.

Статтею 14 Закону N 2665-III чітко встановлено обмеження оборотоздатності майнових прав, що походять із володіння спеціальним дозволом, а саме: власник спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.

Таким чином, майнові права, що визначені ст. 24 Кодексу України про надра та ст. 10 Закону N 2665-III, не можуть поширюватися на третіх осіб та колективно використовуватися для провадження діяльності з користування нафтогазоносними надрами, а доходи, отримані в результаті такої діяльності, не можуть визначатися частково спільними і відповідно до ст. 189 Цивільного кодексу України належать лише власникові спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до пп. 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами. Таке саме визначення платників міститься у п. 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. N 256 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2005 р. N 423).

Згідно з таким формулюванням визначення платників рентної плати та з огляду на ст. 55 Господарського кодексу України платниками рентної плати можуть бути лише юридичні особи або фізичні особи - підприємці, що у визначеному законодавством порядку отримали спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами. Слід зазначити, що Договори про спільну діяльність не належать ні до однієї із вказаних категорій суб'єктів цивільних відносин.