Державна податкова адміністрація України вдруге просить надати роз'яснення щодо пріоритетності застосування норм законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про оренду державного та комунального майна" в частині нарахування амортизації в податковому обліку основних фондів, які входять до складу орендованих цілісних майнових комплексів. Відповідь Міністерства юстиції України, надана листом від 06.11.2008 р. N 11913-0-33-08, не є вичерпною.

Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 25 квітня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Щодо справляння податку на прибуток підприємств таким Законом є Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Статтею 15 Закону встановлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з пунктом 3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 нього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Враховуючи, що амортизаційні відрахування є складовою об'єкта оподаткування, які визначаються статтями 8 та 9 Закону, то порядок їх нарахування не може встановлюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону, зокрема, змінами до статей 8 та 9 цього Закону.

Щодо податкового обліку операцій оренди, то відповідно до підпункту 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

При цьому основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Слід зауважити, що згідно зі статтею 23 Закону України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон N 2269) передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону встановлено, що для цілей оподаткування під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.