Останнім часом у засобах масової інформації у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не зовсім правильно трактуються положення пункту 18.3 статті 18 Закону та листа Державної податкової адміністрації України від 06.02.97 р. N 12-0117/10-901 "Про ставки податку на окремі види доходів". У зв'язку з цим Державна податкова адміністрація роз'яснює таке.

Пунктом 18.3 статті 18 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що під нерезидентами, створеними в офшорних зонах, слід розуміти нерезидентів, створених в країнах, з якими Україна не має міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованих Верховною Радою України. Станом на 01.07.97 р. (за інформацією Міністерства закордонних справ України) набули чинності міжнародні договори України про уникнення подвійного оподаткування із 16 країнами, а саме з Білоруссю, Великою Британією, Вірменією, Данією, Естонією, Казахстаном, Канадою, Латвією, Молдовою, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, ФРН, Швецією.

У той же час Україна відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України", якою передбачено, що "Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки", застосовує договори колишнього СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності нових договорів. Договори СРСР діють у відносинах України з 15 країнами: Австрія, Бельгія, Болгарія, Індія, Іспанія, Італія, Кіпр, Малайзія, Монголія, США, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Японія. Таким чином, для цілей пункту 18.3 статті 18 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід застосовувати договори колишнього СРСР.