Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 1991 року N 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (далі - Закон) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 Закону є об'єктами оподаткування, зокрема яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних), човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних) та інші плавучі засоби (крім спортивних).

Стаття 5 Закону встановлює строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - податок), який сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

При адмініструванні податку на місцях виявляються факти, коли органи нотаріату здійснюють нотаріальні дії (посвідчення договорів про відчуження суден, посвідчення заповітів, предметами яких є судна, посвідчення довіреностей на право користування суднами та право розпорядження ними тощо) за документами, які не можуть свідчити про реєстрацію суден в Україні (у зв'язку з тим, що були оформлені за часів існування колишнього СРСР або до часу затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 року N 1069 Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України).

Крім того, нерідко нотаріусами, як документи, що підтверджують право власності, використовуються документи про технічний нагляд за судном, які оформлюються класифікаційними товариствами, наприклад, свідоцтво про придатність малого судна до плавання, яке оформлюється Регістром судноплавства України. Такі документи не можуть свідчити про реєстрацію судна під Державним прапором України, а свідчать лише про технічний стан судна.

Також мають місце випадки вчинення нотаріальних дій, предметами яких є судна, взагалі не зареєстровані у встановленому порядку, або не мають суднових реєстраційних документів.

Відповідно до вимог п. 138 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, договори про відчуження транспортних засобів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це майно. У випадку з суднами такими є документи, які оформлені компетентними органами та свідчать про реєстрацію судна в Україні.

Вчинення нотаріусами нотаріальних дій щодо суден, не зареєстрованих у встановленому порядку, та суден, що мають на борту документи, які не можуть свідчити про реєстрацію судна під Державним прапором України, спричиняє використання цих суден без сплати податків та створює перешкоди для належного виконання Закону.

Враховуючи норми Закону України 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з якими нотаріуси здійснюють функції податкових агентів у частині контролю за сплатою податку та інформування податкових органів, просимо забезпечити недопущення випадків вчинення нотаріальних дій щодо суден, які відповідним чином не зареєстровані.