Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо здійснення спільної діяльності з користування нафтогазоносними надрами та порядку визначення у 2007 році податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ і повідомляє таке.

Статтею 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 11 Закону України від 12 липня 2001 р. N 2665-III "Про нафту і газ" (далі - Закон N 2665-III) визначено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством. Стаття 24 Кодексу України про надра та ст. 10 Закону N 2665-III визначають права, якими наділяється надрокористувач - власник спеціального дозволу на користування надрами, а саме:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;

розпоряджатися видобутими корисними копалинами, тобто відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (яка визначає зміст права власності) набути право власності на видобуті корисні копалини.

Згідно з п. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом. Крім того, ст. 14 Господарського кодексу України визначено, що відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Зміст обмеження оборотоздатності майнових прав в нафтогазовидобуванні викладено в ст. 14 Закону N 2665-III. Так, вказаною статтею визначено, що власник спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.

Таким чином, при реалізації договору про спільну діяльність власники спеціальних дозволів на право користування надрами не можуть передавати до майна спільної діяльності права, визначені ст. 24 Кодексу України про надра та ст. 10 Закону N 2665-III. А отже, спільна діяльність у формі простого товариства з об'єднанням майна (в частині майнових прав) не може бути спрямованою безпосередньо на діяльність з розробки родовищ. При цьому видобута вуглеводнева сировина в умовах відсутності об'єднання майна не може бути визнана спільною власністю.

Оскільки доходи, отримані в результаті діяльності з користування нафтогазоносними надрами у відповідності із ст. 189 Цивільного кодексу України, належать лише власникові спеціального дозволу на користування надрами, то зобов'язання по сплаті до бюджетів всіх рівнів податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законодавства виникають у такого суб'єкта.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.