Державна податкова адміністрація України у зв'язку із зверненнями щодо індексації суми орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності роз'яснює.

Відповідно до статті 13 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2535-XII) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 161-XIV) встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, як визначено статтею 21 Закону N 161-XIV, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону N 2535-XII.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із пунктом 9 Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 N 220 (із змінами та доповненнями), розмір орендної плати встановлюється у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної і комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок або розміру земельного податку.

Пунктом 10 Типового договору оренди землі встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.