Державна податкова адміністрація України розглянула лист з питань оподаткування спадщини, одержаної у вигляді майнового сертифіката, і повідомляє.

Оподаткування доходів, одержаних фізичними особами у вигляді об'єктів спадщини регулюється статтею 13 Закону України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), згідно із якою порядок оподаткування спадщини та ставки її оподаткування залежать від об'єкта спадщини та ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця.

Відповідно до ст. 13 Закону до об'єктів спадщини платника податку включено, зокрема, об'єкти комерційної власності, до яких належать майнові та немайнові права, корпоративні права тощо.

При вирішенні питання оподаткування спадщини, одержаної у вигляді земельного сертифіката, слід керуватися наступним.

Указом Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (ст. 1) визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Відповідно до ст. 17 Розділу X Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Відповідно до Земельного кодексу України Сертифікат на право на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю. Саме після одержання такого Державного акта вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (нерухоме майно в розумінні Закону.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує не право власності на земельну ділянку (нерухомість), а лише право вимоги, тобто майнове право його власника (глави 12 та 13 Цивільного кодексу України.

Майнові права з метою застосування ст. 13 Закону є комерційною власністю (пп. "в" п. 13.1 ст. 13 Закону).