Державна податкова адміністрація України розглянула Ваші листи <...> щодо орендної плати за землю з фізичних осіб і повідомляє.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі України поділяються відповідно до їх цільового призначення.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 року N 2535-XII "Про плату за землю", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2535).

Кодексом і Законом N 2535 встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно із Законом N 2535 (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 02.10.03 року N 1211-IV "Про оренду землі", із змінами та доповненнями (далі - Закон N 1211) статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону N 1211, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.