Підпунктом 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР, далі - Закон N 334) передбачено, що до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно з пп. 1.20.5 ст. 1 Закону N 334 центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

На виконання вказаної норми Закону Державною комісією з регулювання ризиків фінансових послуг розроблено Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу, затверджену розпорядженням від 30 грудня 2004 року N 3259, яку зареєстровано в Мін'юсті України 18 січня 2005 року за N 53/10333.

Враховуючи наведене, вимоги щодо застосування звичайної ціни страхового тарифу, як і методика визначення такої звичайної ціни, поширюються на всі види страхування, які включаються до складу валових витрат платника податку відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону N 334.