Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.03 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон), ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у п. 7.2 - 7.3 цієї статті.

Водночас, п. 22.3 ст. 22 Прикінцевих положень Закону встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно із пп. 4.2.1 п. 4.2 с. 4 Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону, дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.