Державна податкова адміністрація України у зв'язку із численними запитами платників податків, органів державної податкової служби на місцях та з метою належної організації адміністрування податку на прибуток повідомляє щодо податкового обліку не отриманих акціонерами дивідендів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦКУ).

Що стосується позовної давності, то нею згідно із статтею 256 ЦКУ є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а перебіг цього строку починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦКУ).

Статтею 57 Господарського кодексу України встановлено, що установчі документи суб'єкта господарювання повинні містити, зокрема, порядок розподілу прибутків. У випадку, якщо статут платника податку визначає термін, протягом якого має здійснюватися виплата дивідендів, то, відповідно, днем порушення права акціонера є день, наступний за останнім днем такого терміну. У разі якщо статутом цього терміну не визначено, то згідно із частиною другою ст. 530 ЦКУ боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Отже, обов'язковою умовою для початку перебігу строку позовної давності є порушення права кредитора, тобто невиконання боржником свого зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Водночас статтею 613 ЦКУ, зокрема, передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. В свою чергу, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта ст. 612 ЦКУ).

Враховуючи викладене, якщо дивіденди були нараховані платником податку, але не виплачені акціонеру у зв'язку із відсутню звернення такого акціонера щодо їх виплати (при цьому статутні документи не встановлюють термін виплати), то в даному випадку порушення зобов'язання з боку цього платника (боржника) відсутнє - оскільки кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок. Відповідно, право акціонера не порушується, і підстави для початку перебігу позовної давності відсутні.

Якщо ж акціонер не отримав дивіденди через невиконання боржником свого зобов'язання щодо їх виплати, то відбувається порушення права такого акціонера, що є підставою для початку перебігу строку позовної давності: або з дня, наступного за останнім днем терміну виплати дивідендів (у випадку, якщо статутні документи встановлюють термін такої виплати), або з дня, наступного за закінченням семиденного терміну від дня пред'явлення акціонером вимоги (якщо статутні документи не встановлюють цього терміну).