Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (у редакції Закону України від 19.09.96 р. N 378/96-ВР зі змінами і доповненнями /далі - Закон N 2535-XII/), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 2 цього Закону використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону N 2535-XII).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України від 02.10.03 р. N 1211-IV "Про оренду землі" (далі-Закон N 161-XIV, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів-відповідні органи виконавчої влади (розділ X Перехідних положень Земельного кодексу).

Статтею 21 Закону N 161-XIV встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом N 2535-XII, та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

У разі, якщо орендодавцем землі виступає відповідний орган місцевої влади, то орендар, уклавши з ним договір на оренду землі, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ст. 22 Закону N 161-XIV).

Статтею 72 Закону України від 20.12.05 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі-Закон N 3235-IV) установлено, що у 2006 році по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2006 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону N 2535-XII.

Згідно зі статтею 23 Закону N 2535-XII грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошової оцінки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель" (далі-постанова N 783).

Відповідно до ст. 3 цієї постанови на Держкомзем України покладено обов'язки повідомляти Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах, обласні, Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів про необхідність щороку індексувати грошову оцінку земель (як сільськогосподарського призначення, так і населених пунктів) на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації, розрахований відповідно до постанови N 783.