У зверненні наголошується, що сучасний стан аграрного сектору економіки потребує запровадження більш точних і оперативних методів отримання достовірної інформації яка дозволила б державним органам, приймати оптимальні управлінські рішення. Щодо сільськогосподарського господарства, це означає отримання даних про фактичні площі посівів, урожайність і валові збори. Пропонується вирішення такої проблеми шляхом розробки методик визначення фактичних об'ємів аграрного виробництва за даними космічного знімання.

З огляду на зазначене, пропозиції Інституту є слушними, проте при їх виконанні вважаємо, що на даний час, бажане за реальне прийняти неможливо із-за багатьох факторів. Зокрема, на обробку даних космічного знімання потрібно задіяти численні служби, які потрібно фінансувати відповідним об'ємом коштів, оскільки, саме космічне знімання та його обробка потребує забезпечення значних коштів, які потрібно витратити в першу чергу, на трансформування космічних знімків, приведення їх до єдиного масштабу, дешифрування знімків, комп'ютерне вимірювання площ за угіддями (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження тощо) та ін.

По-друге, після виходу Указу Президента України від 03.12.99 р. N 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" розпочався новий етап земельної реформи. Протягом короткого періоду здійснено перереєстрацію всіх колективних сільськогосподарських підприємств і на їх основі почали діяти численні нові юридичні особи, засновані на приватній власності на землю та майно: приватні підприємства, фермерські господарства, товариства з обмеженою відповідальністю, відкриті акціонерні товариства тощо.

По-третє, враховуючи особливості тих перетворень, що виникли в результаті реформування аграрного сектору економіки і значною мірою вплинули на розподіл земель між суб'єктами господарювання (сільськогосподарські угіддя, несільськогосподарські угіддя), то при оподаткуванні цих земельних ділянок слід виходити з того, яким чином і кому були надані землі, чи вони залишилися у власності органів місцевої влади.

Зрозуміло, реалізація зазначеного Указу Президента України - непроста й досить тривала робота. Зміст її не просто в перереєстрації КСП. Проблема не в цьому. Йдеться про справу набагато складнішу - передачу землі та майна в приватну власність, виділення землі в натурі, тобто передачу її новим власникам, створення ефективного виробництва на місці збиткового, залучення інвесторів та кредитів, без чого неможливо створити ефективне сільськогосподарське виробництво.

Податкова політика держави в аграрному секторі економіки в останні роки спрямована на забезпечення його стабільного розвитку. І досить потужним з боку держави виглядає податкове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки. Для українського сільськогосподарського товаровиробника й переробника сільськогосподарської продукції протягом останніх років було застосовано, зокрема, сітку податкових пільг, систему податкових канікул, реструктуризацію й списання податкових боргів.

Одним із заходів виведення сільського господарства із економічної кризи є впровадження в державі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) відповідно до Закону України від 17.12.98 N 320 "Про фіксований сільськогосподарський податок" (далі - Закон N 320-IV). Фіксований сільськогосподарський податок введений в державі з метою спрощення механізму нарахування та сплати сільськогосподарськими товаровиробниками податків і зборів (обов'язкових платежів), зниження податкового тиску для вказаної категорії платників і на цій основі - забезпечення стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

Оскільки, об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), то при оподаткуванні земельних ділянок слід врахувати наступне.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 03.07.92 N 2535-XII "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями - далі Закон N 2535-XII) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 3 Закону N 320-IV встановлено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).