ДПАУ розглянула лист <...> щодо питань оподаткування податком на додану вартість операцій, що здійснюються представництвами нерезидентів в Україні, зокрема операцій з розповсюдження представництвами рекламних матеріалів і товарів з рекламними цілями, і повідомляє.

<...>

Розповсюдження матеріального носія реклами, який містить в собі інформацію про діяльність підприємства (в даному випадку - нерезидента, представництво якого здійснює таке розповсюдження) та який не можна використати ні в господарській діяльності, ні по-іншому, крім застосування його як носія (джерела) інформації (наприклад, прайс-листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо), по своїй суті не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг), визначення якого встановлено п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ, а тому не є об'єктом оподаткування.

Якщо ж представництвом нерезидента здійснюється продаж таких матеріальних цінностей, незалежно від того, вище чи нижче їх ціна від рівня звичайних цін, або розповсюдження товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути використані в господарській діяльності, або будь-яким іншим чином, крім їх використання як носія інформації, незалежно від того, як здійснюється таке розповсюдження - безоплатно чи з оплатою, такі операції з метою оподаткування визначаються як операції з поставки товарів з відповідним їх оподаткуванням за загальновстановленими правилами.

При цьому необхідно враховувати, що згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни <....>.

При безоплатній передачі товарно-матеріальних цінностей база оподаткування визначається за правилами, встановленими пунктом 4.2 статті 4 Закону, - виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону терміни, що вживаються в Законі, якщо їх визначення безпосередньо не надано Законом, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування. Таким чином, термін "звичайні ціни" розуміється у значенні, визначеному Законоі про прибуток (пункт 1.2 статті 1 цього Закону) Згідно з наданим визначенням та методикою обчислення звичайна ціна, а отже, і база оподаткували товарів, що розповсюджуються безоплатно, незалежно від мети такого розповсюдження (в тому числі з рекламними цілями), дорівнювати нулю не може.