Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" в редакції Закону від 19.09.96 р. N 378/96-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII), яким, зокрема, визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.

Згідно зі статтею 2 Закону N 2535-XII використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в тому числі орендарі (стаття 5 Закону N 2535-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону N 2535-XII від земельного податку звільнені, зокрема, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами по земельному податку мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах (остання частина статті 12 Закону N 2535-XII.