Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо підтвердження банком фактичного отримання послуг від нерезидентів по обслуговуванню міжнародних електронних платіжних систем та повідомляє.

Згідно з пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами або резидентами, що сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому підтверджуючий документ повинен мати обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) для первинних документів.

Відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.