Лист розглянула Державна податкова адміністрація в Київській області.

На території України податок на додану вартість було впроваджено з 1992 року.

Реалізація товарів (робіт, послуг) здійснювалась за цінами й тарифами, що включали в себе і суму податку. А тому і вартість послуг, спожитих населенням, сплачувалася за відповідними тарифами з урахуванням податку на додану вартість, який не виділявся окремим рядком із тарифу.

Нині питання, пов'язані з процедурою оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг), регулюються Законом України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.10.97 р. зазначеним вище законом впроваджена інша методика нарахування податку на додану вартість, згідно з якою сума податку на додану вартість визначається шляхом застосування ставки податку в розмірі 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни (тарифу) товарів (робіт, послуг) і, крім того, виділяється окремим рядком.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності та інші юридичні особи, що, не є суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичні особи, які здійснюють діяльність, що належить до підприємницької. Такі особи, здійснюючи операції з продажу товарів (робіт, послуг), повинні утримати не тільки вартість таких товарів (робіт, послуг), а й зобов'язані утримати податок на додану вартість, який обов'язково ними вноситься до бюджету.