Державна податкова адміністрація України у зв'язку із численними запитами платників податків та органів державної податкової служби на місцях та враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 09.03.2004 у справі N 31/83а щодо порядку відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, повідомляє наступне.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.