Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо особливостей застосування норм Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), зокрема, при оподаткуванні доходів, отримуваних у разі анулювання підприємством боргу фізичної особи, сформованого при наданні цим підприємством позики (фінансової допомоги) такій особі, а також щодо включення таких доходів до бази нарахувань збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та повідомляє.

Щодо першого питання

Підприємством працівнику, який перебуває у трудових відносинах з цим підприємством, було надано безпроцентну позику (фінансову допомогу) за договором, укладеним з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (зокрема, було визначено строк обов'язкового повернення позики). У подальшому, за самостійним рішенням підприємства, не пов'язаним з процедурою його банкрутства, було анульовано борг такого працівника за вказаною позикою.

Відповідно до пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону, суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, розглядаються як дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо такого платника податку.

Такий дохід платника податку, отриманий від його працедавця у вигляді додаткового блага, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку та оподатковується на загальних підставах за ставкою у розмірі, визначеному пунктом 7.1 статті 7 Закону.

Відповідно до листа Держкомстату від 11.04.2005 р. N 9/2-2-9/116, позика, видана працівнику підприємства, або її частина, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, відноситься до фонду заробітної плати в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат, як виплата, що має індивідуальний характер.

Посилаючись на цей лист, ФСС від нещасних випадків на виробництві відзначає, що частина позики, разово погашена підприємством за рахунок власних коштів, включається до фонду оплати праці, і на її суму нараховуються страхові внески до Фонду (лист від 22.04.2005 р. N 34-07-5. А що стосується нарахування страхових внесків до ФСС на випадок безробіття на суму прощеної працівникові позики, то, на думку Фонду, на таку суму страхові внески нараховуються й утримуються (лист від 12.08.2005 р. N ДЦ-09-4303/0/6-05.

Щодо другого питання

Підприємством (товариством з обмеженою відповідальністю) у 2005 році було прийнято рішення надати безпроцентну позику (фінансову допомогу) одному із своїх учасників, який не перебував у трудових відносинах з підприємством (пенсіонеру). Зазначену позику було надано за договором, укладеним з урахуванням норм Цивільного кодексу України (зокрема, у договорі було визначено строк та порядок повернення позики). У 2006 році від учасника підприємства, якому було надано позику, надійшла заява про неможливість повернення позики. Підприємством, з урахуванням значного внеску цього учасника у діяльність та розвиток підприємства у попередні роки та відповідно до рішення зборів учасників, прийнято рішення про прощення боргу за позикою, наданою цьому учаснику.

Відповідно до пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону, суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, розглядаються як дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо такого платника податку.