Згідно з Цивільним кодексом України (п. 1 ст. 1195) фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З 1 січня 2004 р. з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4, далі - Закон) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, суми страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

На підставі зазначеного положення Закону не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми страхових виплат, що отримуються застрахованими особами в разі настання страхового випадку за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування в порядку та розмірах, встановлених ст. 28 Закону України від 23.09.99 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Що стосується сум відшкодувань, які виплачуються потерпілому юридичною особою, з чиєї вини сталась втрата чи зменшення його професійної або загальної працездатності, то в разі, якщо зазначені суми відносяться до сум, що відшкодовують прямі збитки, понесені платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, вони не вважатимуться об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб на підставі пп. 4.2.10 "а" п. 4.2 ст. 4 Закону.

Визначення складу та суми прямих збитків належить до компетенції суду.