Державна податкова адміністрація України розглянула лист і повідомляє.

Оподаткування операцій із заміщення втраченої власності регулюється ст. 15 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Згідно із п. 15.1 цієї статті, якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об'єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили чи внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, то такий платник податку при отриманні суми страхового відшкодування зобов'язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну. При цьому: для рухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія, а для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.

Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана відповідно до пункту 15.1 цієї статті сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку (п. 15.2 ст. 15 Закону.

Тобто податкові агенти - страховики, які виплатили страхове відшкодування, не є податковими агентами щодо невикористаної платником податку відповідно до пункту 15.1 цієї статті суми відшкодування, а обов'язок щодо сплати податку в такому випадку покладається на самого платника.

Щодо питання підтвердження фактів настання страхового випадку, то статтею 17 Закону України "Про страхування" установлено, що правила страхування (у т. ч. перелік страхових випадків, порядок підтвердження фактів настання страхових випадків) розробляються страховиком самостійно для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.