Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо оподаткування операцій з продажу товарів в межах договорів комісії, де комітент не є платником податку на додану вартість, і повідомляє.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (з урахуванням змін і доповнень) у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі якщо комітент не зареєстрований як платник податку на додану вартість, то він не має права оформлювати та видавати податкову накладну відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону, а тому у комісіонера в цьому випадку відсутнє право на податковий кредит.

Вищевикладені норми п. 4.7 ст. 4 Закону поширюються як на договори комісії, так і на договори доручення.

Згідно з пп. 3.1.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.