Державна податкова адміністрація України направляє методичні рекомендації щодо відображення в актах перевірок фінансових установ окремих питань стосовно застосування норм податкового законодавства, які були сформовані на підставі аналізу запитів, що надходять до Державної податкової адміністрації України з регіонів.

1. Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат суми коштів, внесених до страхового резерву, за відкритими кредитними лініями

Підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, гарантій, порук, придбаних цінних паперів та інших активних операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно з підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 вищезазначеного Закону України створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Отже, питання правомірності формування страхового резерву за рахунок валових витрат слід розглядати з огляду на наявність ризику неповернення коштів банку за наданими клієнтам коштами та зобов'язаннями їх надати.

Враховуючи, що за кредитною лінією під зобов'язання з кредитування без фактичного надання коштів не виникає ризику їх неповернення, віднесення до валових витрат сформованого резерву за ними є неправомірним.

В той же час рішення щодо невизнання правомірним віднесення до валових витрат сформованого страхового резерву за рахунок зобов'язань з фінансування клієнтів повинне прийматись з урахуванням умов договору, за якими зобов'язання не можуть вважатися безвідкличними, тобто за якими банк ризику не несе.

2. Щодо включення до складу валових витрат членських внесків, перерахованих банком до Асоціації українських банків

Підпунктом 5.2.2 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду в розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

За умови, що Асоціація українських банків має статус неприбуткової організації та розмір внесків не перевищує встановлені Законом обсяги, банк має право віднести суму членських внесків до валових витрат з урахуванням вищезазначених обмежень.

3. Щодо включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованих основних фондів

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Слід зауважити, що відображення в податковому обліку орендаря затрат на поліпшення орендованого майна, як і раніше, можливе тільки за наявності в договорі відповідного дозволу орендодавця.

4. Щодо необхідності торгового патенту для торгівлі банківськими металами

Відповідно до пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" під визначення терміна "валютні цінності" крім іноземної валюти підпадають і "банківські метали". Зокрема, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Відповідно до пункту 1 глави 2 Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 06.08.2003 р. N 325, уповноважені банки на підставі письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями в частині проведення операцій з банківськими металами на валютному ринку України та з урахуванням вимог цього Положення мають право здійснювати купівлю-продаж банківських металів за гривні. У главі 6 зазначеної постанови передбачено особливі умови здійснення операцій з банківськими металами в касах уповноважених банків. Зокрема, приймання (видача) банківських металів від клієнтів здійснюється за певним переліком документів (заява, дані паспорта, ідентифікаційний код), банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати первинні документи за операціями з банківськими металами, та визначає систему контролю за їх здійсненням і т. д.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 23.03.96 р. N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" об'єктом правового регулювання є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України N 98/96-ВР під торгівлею готівковими валютними цінностями у цьому Законі слід розуміти продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту.

Враховуючи викладене, патентування операцій з торгівлі банківськими металами як одним із видів валютних цінностей у законодавстві не передбачено.

5. Щодо віднесення до складу валових витрат витрат із забезпечення найманих працівників банку форменим одягом та взуттям

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чітко визначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям та обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.