Державна податкова адміністація України розглянула лист і стосовно порушених в ньому питань повідомляє.

Загальні положення щодо спадкування та отримання права на спадщину регулюються Цивільним Кодексом України, а порядок оподаткування одержуваних громадянами у спадок об'єктів спадщини визначено статтею 13 Закону України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), яка набрала чинності з 1 січня 205 року (пп. 22.1.5 п. 22.1 ст. 22).

Оподаткування об'єктів спадщини провадиться за ставками, встановленими в окремих підпунктах цієї статті Закону, і їх розмір залежить від об'єкта спадщини та категорій осіб, які є спадкоємцями.

Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на об'єкти нерухомого майна; об'єкти рухомого майна; об'єкти комерційної власності; суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного страхування, пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Зокрема, кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, що успадковуються іншим членом подружжя спадкодавця, оподатковуються за нульовою ставкою.

При отриманні зазначеного об'єкта спадщини спадкоємцем першого ступеня споріднення, який не є членом подружжя спадкодавця (батьки, діти), оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 Закону у розмірі 5%, підлягає сума коштів, яка не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початку року, в якому така спадщина успадковується (пп. 3.2.1 "б" п. 3.2 ст. 3 Закону).