Державна податкова адміністрація України розглянула лист, який надійшов з Секретаріату Кабінету Міністрів України, і повідомляє.

Законом України від 22.05.03 N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон 889-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, встановлено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують як доходи із джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Законом 889-IV (пунктом 1.15 ст. 1 визначається поняття "податковий агент", його права та обов'язки. Зокрема, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з вимогами пункту 19.2 статті 19 Закону 889-IV податкові агенти зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Особи, які згідно з Законом 889-IV визначені податковими агентами, з метою забезпечення виконання вимог цього Закону, своєчасного формування та підтримки в належному стані Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів зобов'язані надавати у встановлені строки, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ податковому органу за місцем свого розташування у частині нарахованого (сплаченого) доходу (прибутку) та сум сплаченого податку.

Питання присвоєння ідентифікаційного номера регулюється Законом України від 22 грудня 1994 року N 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон 320/94-ВР), згідно з яким створений Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.

Статтею 4 Закону 320/94-ВР передбачено, що певними джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів є дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а також інформація підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційних банків, інших фінансово-кредитних установ та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів.

Законом N 889-IV пп. 4.3.36 в редакції Закону України від 25.05.2005 N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для:

ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

Згідно із статтями 22 та 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га (для ведення садівництва - не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,1 га) для виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.