У зв'язку з численними зверненнями працівників та профспілкових організацій щодо застосування норм чинного законодавства про порядок віднесення та оподаткування витрат, пов'язаних із забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, роз'яснюємо таке.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати платника податку на забезпечення найманих працівників засобами індивідуального захисту включаються до валових витрат виробництва та обігу згідно з переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 року N 462-р установлено, що в якості такого переліку повинні застосовуватися переліки та норми, встановлені чинними нормативно-правовими актами.

Отже, поряд із зазначеними актами законодавства та вимогами статті 8 Закону України "Про охорону праці", правовою основою для правильного вирішення цих питань є затверджені уповноваженим центральним органом виконавчої влади норми безплатної видачі засобів індивідуального захисту відповідним працівникам та Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.10.96 р. N 170.

Засоби індивідуального захисту, що видаються працівникам на підставі і в порядку, передбаченому цими актами, є власністю підприємства. Вони підлягають поверненню підприємству за будь-яких умов, включаючи випадки завершення визначених термінів їх придатності або випадки передчасного зносу і вимушеної заміни засобів індивідуального захисту з незалежних від працівника причин, самостійного придбання працівником засобів індивідуального захисту з подальшою компенсацією їх вартості у встановленому законодавством порядку, або якщо припиняються трудові відносини працівника з підприємством тощо. Не є винятком й засоби індивідуального захисту, що згідно з частиною четвертою статті 8 Закону України "Про охорону праці", пунктами 1.6, 1.8, 1.9, 3.2, 3.3, 3.4, 3.7, 3.13 згаданого Положення і відповідними їм зобов'язаннями колективного договору видаються працівникові додатково або з певними вимушеними змінами до тих норм, що встановлені згідно з його основною професією.