Згідно із Цивільним кодексом України (п. 1, ст. 1195), фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані потребою посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З 1 січня 2004 року з набуттям чинності Закону України від 22.05.03 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (пп. 4.3.1, п. 4.3, ст. 4, далі - Закон), до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, суми страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

На підставі зазначеного положення Закону не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб суми страхових виплат, що отримуються застрахованими особами у разі настання страхового випадку за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового соціального страхування у порядку та розмірах встановлених згідно із статтею 28 Закону України від 23.09.99 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".