На виконання доручення Адміністрації Президента України Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист і повідомляє.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів", прийнятого Верховною Радою України 22 грудня 1994 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.97 р. N 1232 "Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" кожен громадянин, що має об'єкти оподатковування або сплачує обов'язкові платежі, зобов'язаний зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб і одержати ідентифікаційний номер.

Під час реєстрації в Державному реєстрі кожній фізичній особі - платнику податків надається індивідуальний ідентифікаційний номер.

Цей номер використовується при виплаті доходів, з яких утримуються податки, укладанні цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування, відкритті рахунків в установах банків, отримання пенсій через установи банку тощо.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.95 N 382 ідентифікаційний номер використовується в Єдиній державній автоматизованій паспортній системі (ЄДАПС) та інших інформаційних системах, які містять інформацію про фізичну особу.

Згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні" податкові органи здійснюють контроль за сплатою в бюджети податків і зборів (обов'язкових платежів), а за рахунок податків держава фінансує армію, міліцію, лікарні, навчальні заклади, дороги, мільйони пенсіонерів, допомоги сім'ям, субсидії.

Підприємства й організації не виплачують внески у Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування на тих працівників, що не працюють, а тільки значаться в списках, але стаж для призначення їм пенсії нараховується. Де ж візьмуться кошти в державі для виплати пенсій, субсидій і іншої допомоги, якщо громадяни мають прибуток по неосновному місцю роботу і не сплачують податки.