У зв'язку з численними запитами державних податкових органів та платників податку на прибуток стосовно окремих питань оподаткування страхової діяльності ДПА України повідомляє.

1. Щодо правомірності здійснення розрахунків із страховими компаніями за послуги страхування емітованими підприємствами-страхувальниками векселями.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції від 04.10.2001 р. N 2745-III (далі - Закон N 2745) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 19 Закону N 2745 страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону N 2745 перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, як страхувальники, так і перестрахувальники мають право вносити страхові платежі на території України лише у грошовій одиниці України.

Грошовою одиницею України відповідно до статті 99 Конституції України є гривня.

Ст. 4 Закону України від 05.04.2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Страхові послуги, з огляду на норми ст. 28 Закону N 2745, можна вважати фактично наданими за умови, зокрема, коли строк дії договору страхування закінчився або страховиком виконані зобов'язання перед страхувальником у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, здійснення платниками податку - страхувальниками розрахунків із страховиками за послуги страхування векселями суперечить чинному законодавству.

2. Стосовно віднесення до валових витрат платника податку сум у вигляді страхових внесків по страхуванню відповідальності перед третіми особами.

Відповідно до пп. 5.4.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.